ДИВОНЯК ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ЕНЕРГЕТИКИ

Короткий зміст

Розділ 1 «Поняття, ознаки та види земель енергетики в Україні» складається з двох підрозділів, в яких визначаються поняття, види і загальні та спеціальні ознаки земель енергетики, а також основні етапи становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин щодо використання та охорони земель енергетики на теренах України.
У підрозділі 1.1 «Становлення і розвиток правового регулювання відносин щодо використання та охорони земель енергетики в Україні» здійснено історичний огляд зародження та розвитку законодавства Української РСР та України щодо використання та охорони земель енергетики.
Процес становлення і розвитку вітчизняного правового регулювання відносин щодо використання і охорони земель енергетики з огляду на розвиток екологічних аспектів енергетичної галузі та динаміку і хронологію формування законодавства на території України можна поділити на наступні етапи: 1) перший етап (70–80-ті роки ХІХ століття – початок ХХ століття) – даний початковий період починає свій відлік з моменту будівництва у 80-х роках ХІХ століття перших електростанцій у світі і на території України, при цьому характерною особливістю тогочасного законодавства була відсутність будь-яких правових основ використання і охорони земель енергетики, у законодавстві взагалі не застосовувались терміни «землі енергетики», «правовий режим земель», «правова охорона земель» тощо; 2) другий етап (20–50-ті роки ХХ століття) – цей період характеризується інтенсифікацією процесів розвитку енергетичної галузі, тому у радянському законодавстві основну увагу було зосереджено на перспективних планах будівництва енергетичних об’єктів без врахування при цьому природоохоронних вимог; що ж стосується земель енергетики, то вони не розглядались в якості окремої категорії земель; 3) третій етап (60–80-ті роки ХХ століття) – характерною особливістю даного періоду є активізація як вітчизняних, так і зарубіжних, наукових досліджень у сфері охорони навколишнього природного середовища загалом, яка дала поштовх для становлення основ природоресурсного та природоохоронного законодавства. Крім того, на даному етапі починають з’являтись і наукові розробки, присвячені безпосередньо проблемі впливу енергетичної галузі та її об’єктів на стан навколишнього природного середовища хоча вони стосуються швидше проблем соціальної екології і охорони природи в цілому, ніж права чи правової охорони природи; 4) четвертий етап (початок 90-х років – до сучасності) – даний етап включає декілька періодів: 1) 90-ті роки ХХ століття – 2001 рік ХХІ століття; 2) 2002 рік ХХІ століття – 2010 рік; 3) 2010 рік – до сьогодення – на цьому етапі землі енергетики розглядаються як окрема категорія земель, щоправда, у складі земель спеціального призначення, у законодавстві подано визначення і склад земель енергетики, визначено форми власності і обмеження щодо їх використання.
Підрозділ 1.2 «Поняття, ознаки і класифікація земель енергетики в Україні» присвячений аналізу поняття, ознак, особливостей та видів земель енергетики з огляду на чинне земельне законодавство України.
Землями енергетики є землі, надані у встановленому законом порядку, для розміщення, будівництва, експлуатації, використання об’єктів енергетики (електрогенеруючих об’єктів, об’єктів передачі та транспортування електричної та теплової енергії, об’єктів альтернативної енергетики, виробничих об’єктів, необхідних для експлуатації об’єктів енергетики та інших об’єктів, перелік яких визначений спеціальним енергетичним законодавством України), а також призначені для забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів (фізичних і юридичних осіб) у енергетичній сфері для її безаварійного функціонування, розвитку, гарантування енергетичної безпеки держави і захисту навколишнього природного середовища.
Пропонується виділяти загальні та спеціальні ознаки земель енергетики, при цьому вважається, що загальними ознаками характеризуються усі види земель спеціального призначення, у тому числі і землі енергетики, а спеціальні ознаки притаманні виключно землям енергетики. До спеціальних ознак земель енергетики належать: спрямованість – забезпечення сталого розвитку енергетичної галузі народного господарства України у поєднанні із гарантуванням енергетичної безпеки держави та охорони навколишнього природного середовища; спеціальний об’єктний склад, тобто об’єкти, для розміщення чи експлуатації яких надаються землі – об’єкти енергетики, перелік яких визначений галузевим (енергетичним) законодавством України; невичерпний перелік об’єктів енергетики; нормативна визначеність у спеціальному галузевому (енергетичному) законодавстві порядку набуття прав на землі енергетики; спеціальний порядок використання і охорони земель енергетики.
Класифікувати землі енергетики на види пропонується за наступними критеріями, перелік яких не є вичерпним, зокрема: за юридичним оформленням, за об’єктами енергетики, сферами енергетики, формами власності, метою використання, територіальним розташуванням тощо.
Розділ 2 «Правовий режим використання земель енергетики в Україні» складається з двох підрозділів, у яких визначаються поняття, зміст та функції державного екологічного управління у галузі використання земель енергетики в Україні, а також види та особливості використання земель енергетики.
Підрозділ 2.1 «Поняття та особливості використання земель енергетики» присвячений аналізу поняття, ознак і видів використання земель енергетики.
Розглядається зміст використання земель енергетики через здійснення права власності та права користування даними землями. Особливості використання земель енергетики залежать від виду використання земель енергетики та полягають у: 1) певному суб'єктному складі; 2) відповідному порядку надання у користування, порядку використання та порядку припинення користуванням землями енергетики; 3) встановленими обмеженнями у використанні земель енергетики.
Пропонується використання земель енергетики поділяти на види за наступними критеріями: 1) залежно від можливих потреб їх використання (використання земель підприємств електроенергетики; використання земель, які надаються під розміщення лінійних об'єктів; використання земель лісогосподарського призначення для потреб енергетики; використання земель, які надаються для забезпечення експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту; використання земель в охоронюваних зонах та санітарно-захисних зонах енергетичних об'єктів); 2) за юридичним класифікатором (використання земель енергогенеруючих підприємств; використання земель під виробничими об'єктами енергетики; використання земель міждержавної та магістральної електричної мережі; використання земель місцевої (локальної) електричної мережі; використання земель під об'єктами магістральної теплової мережі; використання режимних зон об'єктів енергетики; використання земель для розміщення об'єктів енергетики та передачі електроенергії на умовах сервітутів; використання спеціальних зон об'єктів енергетики).
Як обов'язкову складову частину інституту використання земель енергетики автор розглядає обмеження прав на використання цих земель та поділяє їх на види за такими критеріями: 1) залежно від строку (постійні, тимчасові); 2) залежно від виду використання (обмеження прав власників земельних ділянок; обмеження прав щодо розпорядження земельними ділянками, обмеження, пов'язані з користуванням земельними ділянками, обмеження, пов'язані з встановленням із особливими умовами землекористування); 3) залежно від суб'єкта (особисті, неособисті).
У підрозділі 2.2 «Державно-правовий механізм забезпечення використання земель енергетики в Україні» здійснено дослідження особливостей реалізації державно-правового механізму забезпечення використання земель енергетики на основі аналізу поняття, ознак, видів, системи та функцій державного екологічного регулювання у сфері земельних енергетичних відносин.
Державне регулювання відносин щодо використання земель енергетики як відповідна розгалужена діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування пропонується поділяти на види за різними критеріями: а) за організацією (територіальне, відомче, екосистемне); б) за юридичним класифікатором (державне, громадське, виробниче); в) за рівнем (національне, регіональне, місцеве); г) за характером компетенції (загальне, спеціальне); д) за суб’єктом (державне, самоврядне, громадське); е) за територією, на яку поширюється (державне, корпоративне, місцеве, басейнове); є) залежно від обсягу компетенції (здійснюване органами загальної, міжгалузевої, галузевої та спеціальної компетенції).
Пропонується державне регулювання відносин щодо використання земель енергетики здійснювати першочергово за допомогою основних функцій: 1) організаційних (облік земель енергетики; встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень щодо земель енергетики; планування та програмування використання та охорони земель енергетики; землеустрій); 2) попереджувально-виховних (контроль за використанням та охороною земель енергетики; моніторинг земель енергетики; ведення державного кадастру земель енергетики; вирішення земельних спорів щодо земель енергетики); 3) попереджувально-охоронних (стандартизація та нормування земель енергетики).
Розділ 3 «Правова охорона земель енергетики в Україні» складається з двох підрозділів, в яких визначаються поняття, особливості і система заходів правової охорони земель енергетики в Україні, а також поняття і види юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики в Україні.
У підрозділі 3.1 «Поняття, особливості і система заходів правової охорони земель енергетики в Україні» проаналізовано поняття та особливості правової охорони земель енергетики, проведено класифікацію заходів правової охорони земель енергетики.
Поняття правової охорони земель енергетики в Україні пропонується розглядати як у широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні правова охорона земель енергетики в Україні являє собою систему державних регулятивних правовідносин, які забезпечуються земельною державною політикою у сфері енергетики щодо спрямованості на ефективне та раціональне використання земель енергетики в процесі їх господарської експлуатації способами і засобами, що попереджують негативні наслідки для навколишнього природного середовища в цілому, та для кожного громадянина зокрема. У вузькому розумінні правова охорона земель енергетики в Україні являє собою систему спеціальних заходів щодо охорони земельних ділянок, наданих в установленому порядку для розміщення, будівництва, експлуатації та використання об’єктів енергетики, перелік яких визначений спеціальним енергетичним законодавством України.
Заходи правової охорони земель енергетики класифікуються за такими критеріями: 1) за юридичним оформленням: загальні заходи, які закріплені в землеохоронному законодавстві, спрямовані на охорону земель в цілому; галузеві (спеціальні) заходи, які закріплені в галузевому (енергетичному) законодавстві, спрямовані на охорону земель енергетики зокрема; 2) за галузями застосування: заходи охорони у галузі атомної енергетики, у галузі теплової енергетики, у галузі гідроенергетики тощо; 3) за об’єктами енергетики: заходи охорони електрогенеруючих об’єктів, об’єктів передачі та транспортування електричної та теплової енергії, об’єктів альтернативної енергетики тощо; 4) за видами земель енергетики: заходи охорони земель, наданих для розміщення об’єктів енергетики, для будівництва об’єктів енергетики, для експлуатації об’єктів енергетики; для використання об’єктів енергетики; 5) за характером заходів охорони: заборонні; дозвільні; стимулюючі; превентивні.
Крім цього, виділено такі особливості правової охорони земель енергетики: 1) юридична природа – є складовою охорони навколишнього природного середовища в цілому та правової охорони земель зокрема; 2) характеризується екологічною спрямованістю; 3) механізм забезпечення – забезпечуються державною політикою у сфері енергетики щодо ефективності та раціонального використання земель енергетики в процесі їх господарської експлуатації способами і засобами, що попереджують негативні наслідки для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людей; 4) системний характер охоронних заходів – система спеціальних заходів охорони земельних ділянок, наданих в установленому порядку для розміщення, будівництва, експлуатації та використання об’єктів енергетики, перелік яких визначений енергетичним законодавством України.
У підрозділі 3.2 «Поняття і види юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики в Україні» досліджуються поняття та особливості видів юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики.
Обґрунтовуються особливості окремих видів юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики. Адміністративній відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики характерні такі особливості як: 1) підставою відповідальності є земельне адміністративне правопорушення; 2) наявність особливих засобів впливу, тобто адміністративних стягнень на правопорушників, що як правило закріплені у спеціальному енергетичному законодавстві України; 3) застосовується уповноваженими органами та посадовими особами та в особливому порядку; 4) може застосовуватися в сукупності із цивільно-правовою відповідальністю.
Кримінальній відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики притаманні такі особливості: 1) є різновидом ретроспективної юридичної відповідальності; 2) підставою є суспільно небезпечне злочинне діяння, тобто за злочин, який має усі ознаки злочину з екологічним спрямуванням; 3) внаслідок суспільно небезпечного діяння завдається шкода довкіллю, землі, а також на життя та здоров’я людей; 4) застосовується лише за ті суспільно небезпечні діяння, склади яких передбачені КК України та тільки за вироком суду; 5) притягнення винних до кримінальної відповідальності не звільняє від відшкодування заподіяних збитків земельним ресурсам в цілому.
Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про охорону земель енергетики характеризується такими особливостями: 1) відшкодування шкоди здійснюється на підставі цивільного законодавства, а в тих випадках, коли це питання не врегульовано – на підставі екологічного, землеохоронного та спеціального енергетичного законодавства; 2) необхідність спеціального нормативно-правового регулювання відшкодування шкоди; 3) шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від притягнення винної особи до інших видів юридичної відповідальності; 4) можливість застосування юридичної відповідальності без встановлення вини особи, яка заподіяла шкоду землям та земельним ресурсам.
До особливостей дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства про охорону земель енергетики відносять такі: 1) застосування у випадках, передбачених як трудовим, так і спеціальним енергетичним законодавством у випадку вчинення дисциплінарного проступку; 2) дисциплінарний проступок передбачає недотримання вимог як загальної трудової дисципліни на об’єктах енергетики, так і недотримання вимог екологічної безпеки, охорони земель та земельних ресурсів, довкілля тощо; 3) наявність спеціальної трудової правосуб’єктності у працівників підприємств енергетичної галузі народного господарства.