ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ВОДНИХ ЖИВИХ РЕСУРСІВ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

    Актуальність теми дослідження.  Проблема охорони навколишнього природного середовища в цілому і окремих її елементів не тільки продовжує залишатися однією з актуальних для України, а й потребує негайного вирішення. 

    Водні живі ресурси  є необхідним елементом довкілля. Вони становлять важливий регулюючий і стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється й використовується для задоволення духовних і матеріальних потреб громадян України.

    Рибне господарство України відіграє значну роль у забезпеченні населення продовольством, а галузей національної економіки – сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів і підвищенні зайнятості населення. Негативні зміни, що останнім часом склалися в навколишньому природному середовищі, спонукають суспільство віддавати перевагу заходам, спрямованим на охорону й відтворення водних живих ресурсів. Але людство ще не може повністю відмовитися від їх використання. Так, внаслідок антропогенного впливу значно скоротилися площі і зменшилася продуктивність нерестовищ в Азово-Чорноморському басейні. Інтенсивне забруднення вод призвело до зменшення кормової бази, ареалу нагулу, відтворення водних живих ресурсів і до різкого скорочення обсягів їх вилову. Тому на сучасному етапі залишається важливим пошук шляхів гармонійного співіснування суспільства і живої природи, встановлення балансу між економічними й екологічними потребами людей. Не останню роль у цьому  процесі відіграє екологічне право. Це зумовлює потребу в дослідженні загальнотеоретичних аспектів та актуальних організаційно-правових засад по використанню й охороні водних живих ресурсів. Повільність темпів, цього процесу, свідчить про відсутність належного правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.

    Науковим підґрунтям для проведення дослідження зазначених питань послужили праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкової, Ю.О.Вовка, М.П.Волика, А.П.Гетьмана,  В.І.Гордєєва, І.І.Каракаша, Т.Г.Ковальчук, В.В.Костицького, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, П.В.Мельника, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Размєтаєва,  Б.Г.Розовського, А.К.Соколової, П.В.Тихого, Н.А.Торопової, М.О.Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, О.М.Шуміло та ін.

    Дисертанткою також були використані доробки представників радянської і російської правової науки в галузі екологічного права: С.О.Боголюбова, М.М.Бринчука, М.І.Васильєвої, О.К.Голіченкова, О.С.Колбасова, М.І.Краснова, М.С.Мехтієва,  В.В.Петрова, Т.В.Петрової та ін.

    Поза увагою наукових досліджень залишилися проблеми щодо  юридичних ознак, які характеризують водні живі ресурси як об’єкти тваринного світу, немає ні чіткого визначення самого їх поняття, ні  їх теоретичної  класифікації.

    Особливої уваги у сучасних умовах потребує питання вдосконалення законодавства, яке регулює порядок використання водних живих ресурсів, а саме: промислове,  любительське та спортивне використання водних живих ресурсів.

    Усе це викликає необхідність проведення комплексного дослідження стосовно правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.

    Зв’язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права  Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення екологічного законодавства  в умовах ринку” (державна реєстрація № 0186.0.070871).