Розум Катерина Вікторівна. Формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв\'язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури роботи.
У першому розділі «Теоретичні засади формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів» уточнено поняття «конфлікт», «конфліктна ситуація», «запобігання конфліктів», «розв’язання конфліктів»; визначено сутність і структуру феномена «готовність майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів»; визначено педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями.
У визначенні природи готовності, її структури і чинників становлення багатьма авторами висловлюються різні погляди. Деякі з них (К. Марбе, О. Кюльпе та ін.) приділяють увагу виявленню чинників і умов формування готовності. Інші (Г. Балл, Г. Костюк, Є. Мілерян та ін.) досліджують характер зв’язків і залежностей між станом готовності й ефективністю діяльності.
Проблема формування готовності фахівця до здійснення професійної діяльності розглядається в багатьох напрямах, зокрема досліджено: психологічні аспекти процесу формування готовності (М. Дьяченко, Л. Кандибович, М. Левітов, В. Моляко, О. Проскура, А. Пуні, С. Равикович, Л. Разборова, О. Ухтомський та ін.), формування готовності майбутнього педагога до професійної реалізації (І. Богданова, А. Богуш, Ж. Володченко, А. Деркач, К. Дурай-Новакова, Л. Кадченко, Д. Мазоха, В. Сластьонін, Є. Шевчук, О. Ярошенко та ін.), готовність педагогів до здійснення різних напрямів педагогічної діяльності (О. Беспалько, А. Богуш, Н. Головко, А. Капська, Г. Костюк, А. Ліненко, Н. Кузьміна, О. Мороз, Р. Пенькова, О. Штепа, В. Щербина, Г. Яворська та ін.). Натомість, незважаючи на наявність наукових досліджень щодо формування готовності майбутніх учителів, проблема формування їхньої готовності до запобігання і розв’язання конфліктів у професійній діяльності в педагогічній науці висвітлена недостатньо.
Зауважимо, що в ході навчання у вищому педагогічному навчальному закладі основна увага викладачів спрямована на предметну (фахову) підготовку і недостатньо уваги приділяється формуванню особистісних якостей майбутніх учителів гуманітарного профілю, їхньої готовності вирішувати різноманітні конфлікти, які часом трапляються у професійно-педагогічній діяльності.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив стверджувати, що вченими здебільшого досліджено проблему конфліктів у шкільному колективі. Зокрема, проаналізовано конфлікти, засоби їх запобігання і розв'язання в учнівському середовищі (А. Анцупов, Г. Балл, В. Басова, С. Гиренко, В. Журавльов, О. Ковальов, Я. Коломинський, О. Лукашонок, М. Рибакова, Є. Хаустова, А. Шкіль, Є. Шумилін та ін.), розглянуто конфлікт як активний засіб формування моральної зрілості підлітка (В. Афонькова, Т. Драгунова, А. Зосимовський, Є. Родченкова, О. Слапогузова та ін.), з'ясовано сутність конфліктів у педагогічних колективах та їх причини (О. Бєлкін, В. Жаворонков, І. Зиміна, Г. Карпова, А. Лукашенко, Т. Чистякова та ін.), схарактеризовано педагогічні умови профілактики і подолання конфліктних ситуацій типу «вчитель-учні» (О. Бєлкін, О. Гуменюк, Ю. Костюшко, М. Рибакова, Ю. Черненький та ін.).
Низка досліджень присвячена питанням підготовки майбутніх учителів до розв'язання конфліктів у педагогічному процесі (С. Баникіна, Г. Болтунова, М. Васильєва, О. Лукашонок, С. Мусатов, М. Рибакова, Г. Пльотка, Л. Порохня, В. Семиченко, Л. Симонова, Н. Щуркова та ін.).
Конфліктну ситуацію в педагогічному процесі визначаємо як ситуацію, що виникла між його учасниками (вчитель, учень, батьки, адміністрація), і зумовлена наявністю суперечок та зіткненням протилежних інтересів і думок, які можна вирішити, щоб ситуація не переросла в конфлікт.
Конфлікти у школі науковцями (В. Єфименко, В. Малахов, О. Панов, Т. Панов, О. Стасевська та ін.) поділяються на прості та складні. Прості – вирішуються вчителем шляхом організації поведінки учнів у школі (зупинення бійки, сварки між учнями тощо). Серед складних педагогічних конфліктів розрізняють конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти взаємин.
Залежно від орієнтації особистості на досягнення своїх власних цілей чи цілей партнера, вчені (К. Томас, Р. Кілмен, Дж. Мутон та Р. Блейк) визначили п'ять стилів поведінки, можливих у конфліктній ситуації: конкуренція, співробітництво, уникнення, пристосування та компроміс.
Необхідними вміннями майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін, яких він повинен набути у процесі професійної підготовки, є вміння запобігати виникненню конфліктів та в разі виникнення розв’язувати їх. Запобігання конфліктів – це вид діяльності вчителя, який передбачає систему конкретних дій, спрямованих на своєчасне розпізнавання, усунення чи послаблення конфліктогенних чинників, що унеможливлює виникнення конфліктів у навчально-виховному процесі. Розв’язання конфліктів – це спільна діяльність учасників педагогічного процесу, спрямована на зміну позиції опонентів, між якими виник конфлікт, виявлення несумісних цілей та інтересів, зіткнення яких викликає сильні хвилювання (образи, гнів, стрес тощо), а також усунення проблеми, що призвела до конфлікту.
Готовність майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів визначаємо як інтегративне особистісне утворення, що характеризується набутими професійними знаннями, вміннями своєчасно розпізнавати конфлікти і визначати їх причини, моральними, емоційними, вольовими якостями та особистісними настановами, спрямованими на запобігання конфліктів, а також здатністю розв’язувати їх у разі виникнення в подальшій професійній діяльності.
Було визначено структуру готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів. Її компонентами виступили: особистісно-мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, поведінково-аналітичний.
Педагогічними умовами ефективного формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів було обрано: стимулювання розвитку моральних, емоційних та вольових якостей майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; створення толерантного середовища у студентській групі; насичення навчально-виховного процесу інтерактивними методами, що сприятимуть формуванню в майбутніх учителів умінь і навичок розв’язання конфліктів.
У другому розділі «Дослідно-експериментальна робота з формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями» визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями, розроблено й експериментально апробовано методику діагностування зазначеного феномена та модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів, подано результати констатувального й формувального етапів дослідження.
Критеріями та показниками рівнів готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів було обрано: спонукальний (наявність позитивної мотивації на педагогічну діяльність, досягнення успіху в розв’язанні конфліктів, толерантне ставлення до учасників педагогічного процесу), змістово-операціональний (обізнаність із видами конфліктів, наявність організаційних та комунікативних умінь), регулятивно-оцінний (уміння добирати педагогічно доцільну поведінку в конфліктній ситуації; наявність рефлексивних умінь та вмінь визначати причини конфліктів).
Визначення компонентної структури готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями та критеріальний підхід дозволили виокремити та схарактеризувати рівні сформованості зазначеної готовності (високий, задовільний, низький).
Високий рівень. Студенти цього рівня обізнані з ключовими педагогічними поняттями щодо запобігання і розв’язання конфліктів, з видами конфліктів; уміють визначати причину їх виникнення, позитивно вмотивовані на педагогічну діяльність і досягнення успіху в розв’язанні конфлікту, орієнтуються в сутності конфлікту, обирають педагогічно доцільну поведінку в конфліктній ситуації; вмотивовані на успіх у розв’язанні конфліктів, виявляють організаційні та комунікативні вміння; вміють вислухати інших, налагоджувати доброзичливі стосунки і взаємодію з довколишніми людьми, під час спільної діяльності толерантно ставляться до учасників педагогічного процесу. У них добре розвинені рефлексивні вміння, в конфліктних ситуаціях намагаються знайти компроміс, уміють аналізувати власну діяльність і отриманий досвід, доходити правильних висновків, визначати причини конфліктів, що виникають у професійній діяльності, відчувають потребу в удосконаленні знань, умінь і навичок щодо розв’язання та подолання конфліктів.
Задовільний рівень. Студенти цього рівня мають певні знання щодо запобігання і розв’язання конфліктів, вмотивовані на педагогічну діяльність, проте незацікавлені в досягненні успіху в ній. Вони виявляють організаційні вміння лише в окремих конфліктних ситуаціях, не завжди здатні правильно визначити причини виникнення конфліктів, потребують допомоги з боку викладача щодо їх розв’язання. У взаємовідносинах з людьми такі студенти поводяться емоційно, подекуди не здатні стримати себе, не завжди толерантно ставляться до учасників педагогічного процесу. У студентів цього рівня наявні комунікативні вміння, натомість вони не завжди можуть налагоджувати доброзичливі стосунки і взаємодію з довколишніми людьми, не завжди здатні обрати педагогічно доцільну поведінку в конфліктній ситуації, оскільки їхня обізнаність із видами конфліктів не є досконалою. Майбутні вчителі намагаються уникати конфліктних ситуацій, а в разі їх виникнення зазвичай пристосовуються до думки інших. Відчувають потребу в допомозі з боку викладача під час аналізу власної діяльності.
Низький рівень. Майбутні вчителі означеного рівня мають значні прогалини у знаннях щодо видів конфліктів, тому їм важко обрати педагогічно доцільну поведінку в конфліктній ситуації; у них відсутня позитивна мотивація на педагогічну діяльність і на досягнення успіху в розв’язанні конфліктів; вони бояться невдач, до проблеми подолання конфліктів ставляться байдуже, безініціативно. Такі майбутні вчителі гуманітарного профілю не виявляють організаційних умінь, не вміють правильно розподілити обов’язки. У них відсутні комунікативні вміння, у взаємовідносинах із людьми вони часто поводяться суперечливо, нестримано, в оцінці недоліків і позитивних аспектів потребують значної допомоги з боку викладача. Студенти не вміють визначати причини конфліктів, а в разі їх виникнення наполягають на своїй думці, не зважаючи на думку інших. У ставленні до учасників педагогічного процесу не виявляють толерантності. У них нерозвинена рефлексія, вони не вміють аналізувати свою діяльність, потребують порад і допомоги з боку більш досвідчених людей.
Для визначення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями було обрано такі методики: самооцінка професійно-педагогічної мотивації (адаптована анкета М. Фетіскіна), методика «Мотивація до успіху» (А. Елерс), діагностика комунікативної толерантності (В. Бойко), розроблена нами картка самооцінки рівня знань щодо видів конфлікту, методика «Психологічна оцінка організаторських здібностей особистості» (Л. Уманський, А. Лутошкін, А. Чернишов, Н. Фетіскін), тестова картка комунікативної діяльності (Н.Фетіскін), тест опису поведінки в конфліктній ситуації (К. Томас), тест самооцінки рівня онтогенетичної рефлексії (Н.Фетіскін), контрольні запитання щодо сутності конфліктів і причин їх виникнення.
Одержані результати констатувального етапу експерименту було обчислено за середньоарифметичними показниками, що дозволило визначити наявні рівні готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання та розв’язання конфліктів: у більшості студентів було зафіксовано низький рівень – 47,6% майбутніх учителів ЕГ та 47,8% КГ; на задовільному рівні виявлено 38,7% студентів ЕГ і 38,8% КГ; високий рівень зафіксовано у 13,7% респондентів ЕГ та 13,4% КГ.
На формувальному етапі експерименту було побудовано модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання та розв’язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями (див. рис.).
У ході реалізації запропонованої моделі передбачено проведення поетапної цілеспрямованої роботи з упровадженням визначених педагогічних умов. Зазначимо, що педагогічні умови було задіяно комплексно на всіх етапах експериментальної роботи, оскільки всі вони впливають на формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання та розв’язання конфліктів.
На першому, ознайомлювальному етапі, студенти набували знань щодо запобігання і розв’язання конфліктів у майбутній професійній діяльності. На цьому етапі було впроваджено в навчально-виховний процес розроблений спецкурс «Формування готовності майбутніх учителів до запобігання та розв’язання конфліктів у навчально-виховній діяльності». Засобами реалізації педагогічних умов на цьому етапі виступили лекційні і практичні заняття, зокрема: ділова гра «Види конфліктів у сучасній школі», семінар-дискусія «Чи повинен учитель втручатись у конфлікти учнів?», дискусія «Чи повинен учитель бути толерантним?», міні-лекції з таких тем: «Сутність конфліктних ситуацій», «Толерантність майбутнього вчителя», «Комунікативні вміння вчителя», «Моральні якості майбутнього вчителя», «Емоційно-вольові якості вчителя», «Розв’язання конфліктних ситуацій», «Стиль взаємодії педагога в конфлікті з учнями», «Особливості педагогічних конфліктів» тощо.