ОРЖИНСЬКА ЕЛЬВІРА ІГОРІВНА МЕТОД КРИМІНАЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЗЛОЧИНУ ТА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; висвітлено ступінь вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи; виокремлено наукову новизну, розкрито практичне значення одержаних результатів; надано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Сучасне розуміння методів науки» складається із трьох підрозділів і присвячений комплексному з’ясуванню сутності та змісту методології науки, в тому числі і окремим методам, підходам до класифікації методології науки.
У підрозділі 1.1. «Загально-теоретичні методи» розглянуті різні позиції щодо розвитку уявлень про метод, методологію починаючи з античної філософії, через призму західної філософії «нового часу» та закінчуючи сучасними уявленнями сформульованими не лише в рамках філософії, а й в інших науках. Надається авторське удосконалене визначення поняття метод – це не лише форма теоретичного або практичного освоєння дійсності (спосіб наукового дослідження чи практичної діяльності), метод – це перш за все міркування, він використовує та організаційно застосовує конкретні технічні прийоми для досягнення поставленої мети. Методологія не може бути зведена до якогось – одного, навіть дуже важливого методу. Методологія не є також простою сумою окремих методів. Методологія – складна, динамічна, цілісна, субординована система способів, прийомів, принципів різних рівнів, сфер дій, напрямків, евристичних можливостей, структур і т.п.
На основі аналізу підходів до класифікації методології науки, обґрунтовується чотири рівнева система методології наукового пізнання, яка охоплює всезагальні методи (діалектика і метафізика), загальні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстракція, аналогія, експеримент, моделювання та інші), прикладні (інструментальні) методи та методи окремих наук, які застосовуються в окремих науках або галузях науки. Розкриваються критерії співвідношення рівнів системи методології. Наводяться дані опитування викладачів вузів, за результатами якого 87 % респондентів (29 респондентів з
33 опитаних) відмітили, що наведена чотири рівнева класифікація методів науки найбільш вдала.
Розкриваються моменти взаємозв’язку всезагального, загальних та спеціальних методів Висвітлюється суть всезагальних та загальних методів із розкриттям особливостей їх застосування у криміналістиці. Зауважується, що діалектика та метафізика – це методи, які застосовуються на будь-якому етапі пізнання, в будь-якій науковій галузі, адже без метафізики діалектиці не буде чого вивчати, без елементів як таких немає їх руху і взаємозв’язків і взаємозалежностей, без онтології немає гносеології. За допомогою діалектичного та метафізичного методів пізнаються закони розвитку природи, суспільства, матерії, мислення. Тобто, вони є всезагальними методами. Окремо розглядаються загальні методи: логічний, історичний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування та аналогії, експерименту, моделювання, які безсумнівно, також використовуються всіма науками без виключення, проте вони застосовуються лише на певних етапах для досягнення поставленої мети.
У підрозділі 1.2. «Прикладні (інструментальні) методи» досліджуються обов’язкові елементи структури наукового пізнання – інструментарії (знаряддя праці) – прилади, пристрої, механізми. Які у сучасній науці отримали назву інструментальні або прикладні методи пізнання.
Звертається увага на те, що методи пізнання різноманітні за змістом. Вони групуються на різноманітних рівнях в залежності від того, інструментом яких закономірностей вони виступають. Деякі методи самі по собі виступають інструментарієм (знаряддями праці) за допомогою яких збагачуються можливості наукового пошуку, розширюється та удосконалюється арсенал засобів пізнання. Зауважується, що не кожний механізм, прилад, пристрій необхідно прирівнювати до інструментального методу. Обґрунтовано, що прилади, інструменти, механізми стають інструментальними методами лише тоді коли вони використовуються не механічно, а творчо, перетворюючись на засоби вирішення певних завдань поставлених дослідником.
Автором надано визначення інструментальних методів, як якісних методів дослідження, застосування яких потребує використання різноманітних пристроїв, приладів, механізмів (мікроскоп, комп’ютер, фотоапарат, оптичні, хроматографічні пристрої тощо), технологій. Розкрито суть мікроскопічних методів дослідження (стереоскопії, темнопольної, інтерференційованої, фазово-контрасної, поляризаційної, ультрафіолетової, інфрачервоної, електронної мікроскопії), методів спостереження в ультрафіолетових променях, інфрачервоних променях, методів макрофотографування та мікрозйомки, методу рентгенівського дослідження, методу люмінесцентного аналізу та інших. Розглянуто особливості застосування у криміналістиці наведених інструментальних методів.
Підрозділ 1.3. «Методи конкретних наук» присвячено порівняно новому явищу «конкретному методу», який є наслідком поглиблення та спеціалізації наукового знання, розширення його сфери, накопичення великого об’єму матеріалу у вузьких галузях знань, що призводить до появи нових методів.
Зосереджено увагу на тому, що будь-яка наука, користується тією чи іншою сукупністю методів. В такому сенсі усі науки мають свою власну методологію на яку здійснює вплив предмет її дослідження, закономірності його розвитку. Зазначене є методологічною роллю власне предмета, адекватне відображення теорії якого виступає у той же час і методом дослідження зазначеного предмету.
Визначено, що методологія конкретної науки – це вчення про методи цієї науки, які базуються на всезагальному та загальних методах, виходять з них, проте не дублюють їх, а застосовуються лише в рамках цієї науки або подібної за предметом дослідження.
На основі аналізу підходів до класифікації методів окремих наук обґрунтовується доцільність класифікації таких методів в залежності від поділу наук (окремі фізичні, хімічні, біологічні, медичні, соціологічні методи тощо). Звертається увага на те, що в будь-якій галузі знань, науковій дисципліні в умовах швидкого розвитку процесу інтеграції зазвичай застосовуються не один якийсь метод, а ціла система субординованих методів та дослідницьких прийомів, які виникли та отримали свій розвиток не лише в суміжних, але і взагалі інших галузях знань. Тому, не можна ототожнювати той чи інший конкретний науковий або загальний метод з методом конкретної науки, навіть якщо він розглядається під час надання загальної характеристики науки загалом. У метода тієї чи іншої науки та конкретного (окремого або загального) методу різний зміст, неоднакові сфери застосування.
Автором детально розглянуто методи окремих наук де складовим елементом, прийомом пізнання виступає метод аналізу та ті методи окремих наук, які прямо або опосередковано використовуються в криміналістиці, а саме методи соціології, математики, біології, фізики, хімії та методи технічних наук.

Розділ 2 «Криміналістичний аналіз злочину як метод криміналістики» складається із двох підрозділів, присвячених комплексному аналізу методів криміналістики та з’ясуванню змісту, сутності, поняттю метода криміналістичного аналізу.
У підрозділ 2.1. «Сучасне розуміння методів криміналістики» систематизовані наукові здобутки із питань визначення поняття метода криміналістики та класифікації методів криміналістичної науки, зокрема Р. С. Бєлкіна, І. В. Гори, Є. П. Іщенка, М. В. Салтевського та інших.
На основі думок зазначених науковців надано авторське визначення метода криміналістики – складне явище, яке являє собою субординовану систему науково-обґрунтованих прийомів, правил, способів направлених на пізнання матеріальної дійсності, явищ, процесів, видів діяльності на яке спрямована теоретична (наукова) та практична діяльність по досягненню поставлених завдань криміналістичного характеру, щодо вивчення криміналістичної діяльності, механізму злочинної діяльності та діяльності спрямованої на попередження злочинних проявів, виявлення злочинних проступків та боротьби з ними.
Виходячи з аналізу підходів до класифікації методів криміналістики встановлено, що деякі науковці класифікують методи криміналістики за чотирма рівнями: всезагальний метод, загальні, окремі (методи окремих наук) спеціальні (М. П. Яблоков і В. Я. Колдін, М. О. Селіванов та інші). Інші вважають що доцільно виділяти дворівневу класифікацію: загальнонаукові та спеціальні (Л. Я. Драпкін та В. М. Карагодін, Є. П. Іщенко та інші). Та більшість вважає що доречно виділяти три рівні методів криміналістики: філософський, загальнонауковий та спеціальний.
Поважаючи точку зору розділення методів криміналістики на трьохрівневу систему, враховуючи сучасні тенденції розвитку науки криміналістики, запропонована удосконалена авторська система методів, які використовує криміналістика:
2. Всезагальні методи дослідження – діалектичний та метафізичний методи.
3. Загальнонаукові методи – аналіз, синтез, опис, спостереження, порівняння, експеримент, моделювання, індукція, дедукція, метод гіпотези, аналогії та інші.
4. Запозичені спеціальні методи інших окремих наук: фізичні, хімічні, соціологічні, кібернетичні та інші методи.
5. Методи криміналістики:
4.1 Базисні власне криміналістичні методи: ідентифікації, групофікації, діагностування, ситуаційного дослідження, класифікаційного дослідження, встановлення загального джерела походження, криміналістичного аналізу злочину та інші.
4.2 Загальні власні криміналістичні методи:
4.2.1 Тактико-криміналістичні методи: побудова версій, планування та організації роботи по боротьбі зі злочинністю, впізнання, використання допомоги громадськості, засобів масової інформації та інші.
4.2.2 Техніко-криміналістичні методи: кольоророзподільчої фото- відеозйомки, дактилоскопії, піроскопії, одорології, трасології, судової балістики та інші.
Окремо розглядається питання щодо розвитку нетрадиційних методів криміналістики, які викликають цікавість не лише тому, що навколо них розвивається полеміка вчених щодо можливості їх застосування у практиці, етики їх застосування, достовірності даних отриманих при застосуванні нетрадиційних методів правоохоронними органами, а й тому що це новий напрямок розвитку методології криміналістики. На основі аналізу поглядів які виступають в підтримку та проти застосовування криміналістикою «нетрадиційних методів» сформовано думку про те, що методи які сьогодні є нетрадиційними у майбутньому, за умови подальшого їх наукового дослідження, стануть «новими», «альтернативними», спеціальними методами криміналістики.
У підрозділі 2.2. «Сутність, поняття та зміст методу криміналістичного аналізу злочину» зосереджується увага на з’ясуванні поняття, сутності, змісту, завданнях методу криміналістичного аналізу злочину його елементів, ознак та підвидів.
Автором обґрунтовується необхідність розвитку власне криміналістичної термінології, в тому числі і термінології методології криміналістики. Зауважується, що в специфіці предмету криміналістики виражена і специфіка методу аналізу.
Аналізуються та оцінюються погляди різних науковців щодо місця аналізу в криміналістиці. З’ясовується, що здебільшого вчені, які досліджували метод аналізу в криміналістиці, розглядаючи, методологічне значення та зміст методу аналізу в слідчій, судовій та експертній діяльності застосовували словосполучення «загальнонауковий метод аналізу», уникаючи використовувати терміни «криміналістичний аналіз» або «метод криміналістичного аналізу», та навпаки деякі, розглядаючи значення та основні напрями в криміналістичному аналізі злочину використовуючи постійно словосполучення «криміналістичний аналіз злочину» уникали використовувати термін «метод» («метод криміналістичного аналізу злочину»). На підставі критичного аналізу цих поглядів наводиться авторське визначення методу криміналістичного аналізу злочину – як, базисного власного криміналістичного методу пізнання, який використовується в криміналістиці для реалізацій її завдань, розвитку теорії криміналістики та який має практичну цінність під час розслідування злочину, суть якого полягає в умовному розчленуванні усіх криміналістичних значимих об’єктів на окремі складові частини, кожна з яких вивчається у взаємодії як частина цілого.
Визначено, що сутністю методу криміналістичного аналізу злочину є максимальне використання криміналістики для дослідження інформації, яку обов’язково потрібно обробляти під час провадження процесуальних дій з розслідування кримінального правопорушення.
Автором досліджуються існуючі різновиди методу криміналістичного аналізу: метод структурного аналізу злочину, генезисний аналіз, системно-комунікаційний аналіз, суб’єктивно-функціональний аналіз. За результатами розгляду існуючих різновидів методу криміналістичного аналізу, дослідником, обґрунтовується забезпечення цим методом реалізації функцій криміналістики. Так, пізнавальна функція забезпечується попередньою систематизацією (через аналіз) всіх необхідних для пізнання злочину обставин, фактів, для того щоб в кінцевому висновку повністю визначити криміналістично значущі параметри злочину, які необхідно встановити, дослідити, перевірити, порівняти. Прогностична функція покликана визначити сукупність фактів, які на будь-якій стадії розслідування ще необхідно буде встановити. Забезпечується цим методом і відображувальна функція, наприклад шляхом аналізу документів, які містяться в кримінальному провадженні.
Зосереджується увага на тому, що необхідно розрізняти поняття «метод криміналістичного аналізу» від «криміналістичний аналіз злочину». Криміналістичний аналіз злочину – це різновид пізнання злочину у всіх можливих взаємозв’язках. Під час криміналістичного аналізу злочину розглядається весь механізм злочинного діяння з вчинення злочину від криміналістичної характеристики (через спосіб, знаряддя, час вчинення злочину, особи злочинця та потерпілого, слідову картину) до початкового етапу розслідування. Криміналістичний аналіз застосовується після встановлення та уявлення повної «картини» злочинного проступку. А криміналістичний метод аналізу, використовується та супроводжує дослідника, під час дослідження криміналістичних значимих об’єктів. Такий «супровід» (використання) визначається в тому, що за допомогою методу криміналістичного аналізу дослідником здійснюється: пізнання сукупності елементів, які складають структуру злочину, закономірності цього явища; вирішення питань про віднесення наявної інформації до обставин кримінального провадження яке розслідується (аналіз є необхідною передумовою встановлення зв’язків між об’єктами, явищами, фактами, складовими злочину; поглиблене системне вивчення особливостей кожного елементу (об’єкта, суб’єкта), який входить в структуру злочину: їх параметри, якості, властивості, прояви; дослідження відображень явищ та об’єктів, які досліджуються (вивчаються, розглядаються); дослідження причино-наслідкових зв’язків між елементами структури злочину, елементами та їх відображеннями.
Розділ 3 «Криміналістичний аналіз злочинної діяльності» складається із двох підрозділів, у яких розглянуто проблемні питання поняття злочинної діяльності та змісту її елементів, а також можливості практичного застосування методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності.
У підрозділі 3.1. «Поняття злочинної діяльності та її зміст» зазначається, що злочинна діяльність являє собою негативне соціальне явище унаслідок чого є об’єктом дослідження багатьох суспільних наук, в тому числі юридичних.
Розглядається співвідношення понять «злочинної діяльності» з поняттями «злочинної поведінки», «злочинної дії» та «злочином». Відстоюючи погляд на те, що поняття злочинної діяльності ширше ніж поняття злочину, злочинної поведінки, злочинної дії автор наголошує, що говорячи про об’єкт криміналістики, не має необхідності протиставляти зазначені поняття, оскільки вони однаково необхідні для розробки засобів і методів боротьби зі злочинною діяльністю.
На підставі аналізу підходів до елементів змісту механізму злочинної діяльності запропоновано виділяти в змісті механізму злочинної діяльності наступні елементи: елементи, що передують вчиненню злочинної діяльності (перед кримінальні дії, ціль, вивчення особи злочинця (особа злочинця входить саме в це коло оскільки вона також нерозривний елемент злочину), механізм злочинної діяльності, та наслідки у тому числі у вигляді «слідової картини», інших речових доказів.
Автором розглядаються точки зору науковців, щодо визначення об’єктом дослідження криміналістики «злочинної діяльності» або «механізму злочинної діяльності». Та за результатами розгляду формується теза, про те що здебільшого визначення злочинної діяльності та її змісту має місце в криміналістиці в якості загально пізнавальних понять, хоча саму криміналістику повинен цікавити сам механізм вчинення злочинної діяльності. Тобто, не потрібно механізм злочинної діяльності (в який входять дії з готування, вчинення, приховування злочину та кінцевий результат), поєднувати з суб’єктом злочинної діяльності, з його мотивами та цілями в одне загальне словосполучення «злочинна діяльність».
Запропоновано авторське визначення механізму злочинної діяльності, як об’єкта криміналістичного аналізу – вид людської діяльності, система дій та поведінкових актів злочинця, направлених на досягнення злочинного результату.
У підрозділі 3.2. «Сутність криміналістичного аналізу злочинної діяльності» розкрито особливості застосування методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності, які полягають у тому, що за його допомогою втілюються дослідження об’єктів, які відображають минулі соціальні процеси, та суб’єктивні відношення до них осіб, які забезпечували, приймали участь в формуванні процесів соціального відображення.
Обґрунтовується теза, що криміналістика під час вирішення поставлених перед нею задач адаптує методи під свої цілі та завдання. Якщо завданням є криміналістичний аналіз механізму злочинної діяльності то і методом досягнення поставленої мети і буде метод криміналістичного аналізу, як метод який дозволяє дослідити окремі сторони досліджуваного явища чи процесу.
Автором досліджуються метод криміналістичного аналізу злочинної діяльності шляхом розкриття змісту, сутності можливостей практичного застосування різновидів методу аналізу, а саме: методу структурного аналізу злочинної діяльності, суб’єктивно-функціонального методу аналізу, методу криміналістичного аналізу процесів відображення, методу криміналістичного аналізу інформації. Та встановлюється, що як на практичному так і на науковому рівнях аналізу злочинної діяльності, як науковцями так і практичними співробітниками аналізуються однакові елементи: дані про суб’єкт (суб’єктів) злочину (злочинної діяльності); дані про мету і мотив злочину; дані про об’єкт злочинного посягання; дані, що характеризують обстановку злочину; дані про механізм (процес) злочинної діяльності; дані про результати та наслідки злочинних дій.
Зважаючи на специфіку та складності здійснення криміналістичного аналізу та за результатами проведеного інтерв’ювання працівників слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури встановлено, що більшість респондентів розуміють значення криміналістичного аналізу злочинної діяльності, злочину, постійно використовують його на практиці. Проте, метод криміналістичного аналізу вони використовують не цілеспрямовано, а інтуїтивно. Зазначене пов’язано з відсутність методологічних та методичних розробок щодо застосування методу криміналістичного аналізу.
Запропоновано виділяти три рівня методу криміналістичного аналізу: а) методологічний; б) методичний рівень; в) практичний.
Характерною ознакою методологічного рівня є те, що він виробляється на підставі методологічного дослідження і є вже готовою розробкою для практики розслідування злочинів.
Методичний рівень є найбільш важкий, оскільки здебільшого кінцевим продуктом криміналістичної науки, який в подальшому надходить на «озброєння» слідчої практики, є окремі криміналістичні методики. Саме в змісті таких окремих методик, на основі положень і висновків загальних та окремих криміналістичних теорій, формуються криміналістичні рекомендації.
На думку автора не можна прирівнювати методику криміналістичного аналізу до окремих методик по розслідуванню злочинів. Зазначене пов’язане з тим, що не можна нав’язати використовувати аналіз саме таким чином (як безпосередню рекомендацію, припис). Науковець-криміналіст, або практичний співробітник правоохоронних органів використовує аналіз в цілях виявлення тих закономірностей дослідження того чи іншого об’єкта, які даним об’єктом керують. До кожного об’єкта розробити методику криміналістичного аналізу не можливо, оскільки навіть майже однакові за своїм походженням, суттю об’єкти при різних криміналістичних ситуаціях аналізуються в залежності від мети дослідження. Тому, криміналіст приймаючи участь в конструюванні будь-якої певної ситуації, повинен вміти використовувати криміналістичний аналіз в якості методологічної допомоги в області створення методик. Криміналістичний аналіз набуває методичного рівня у вигляді висновків, які повинні і бути кінцевим умовиводом із досліджуваного матеріалу, об’єкта.
Практичний рівень – це саме застосування методологічних знань та методичних рекомендацій методу криміналістичного аналізу у практичній діяльності.
Надано авторське, більш конкретизуюче (вузьке) визначення криміналістичного аналізу – метод підходу до вивчення злочинної діяльності, її механізму під час її становлення та розвитку, суть якого полягає в умовному розчленуванні досліджуваного об’єкта (злочинної діяльності) на окремі складові частини, кожна з яких вивчається у взаємодії як частина цілого та характерними особливостями якого є: використання системи інформації у виді відображень об’єктів механізму злочинної діяльності, дослідження причин становлення та змін у цих об’єктах, виявлення та дослідження зв’язків між цими об’єктами.