СОВЕРДА ІРИНА ЮРІЇВНА Програмування занять спортом для всіх у вищих навчальних закладах

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, показано особистий внесок здобувача, вказано сферу апробації одержаних результатів, кількість публікацій автора, окреслено структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи залучення студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання” досліджено засадничі поняття процесу залучення студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання; викладено основний зміст поняття “спорт для всіх” (W. Baumann, 2000; Y. Yamaguchi, 2004; J. Palm, 2006; С. М. Литвиненко, 2006; М. В. Дутчак, 2009) та пояснено необхідність використання поняття “залучення до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання”. Крім того, з’ясовано важливість спорту для всіх як неодмінної складової здорового способу життя (С. М. Футорний, 2015). Виявлено, що готовність студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання повинна включати чотири компоненти: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний і фізичний.
На основі теоретичного аналізу показано ефективність використання оздоровчих технологій у процесі фізичного виховання студентів (О. Л. Смирнова, 2006; І. Б. Верблюдов, Т. О. Лоза, 2007; Т. А. Базилюк, 2013; Г. В. Толчєва, 2012; Ж. Л. Козіна, 2014). Однак залучення студентів до занять спортом для всіх у вищезгаданому контексті мало досліджено. Застосування занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання потребує наукового обґрунтування для підвищення ефективності функціонування фізичного виховання та залучення студентів до різних форм рухової активності.
У другому розділі “Методи та організація дослідження” описано й обґрунтовано систему використаних у роботі взаємодоповнюючих методів, які відповідають об’єкту, предмету, меті та поставленим завданням дослідження. Загальнонаукові методи використовували для аналізу стану досліджуваної проблеми на сучасному етапі. Педагогічні методи, а саме тестування – для визначення рівня фізичної підготовленості студентів на етапах навчання. Тести дозволили виявити у студентів рівень координаційних здібностей (човниковий біг 4х9 м), швидкісної витривалості (біг 100 м), загальної витривалості (кросовий біг), динамічної силової витривалості (підйом тулуба з вихідного положення лежачи; згинання і розгинання рук в упорі лежачи), вибухової сили м’язів нижніх кінцівок (стрибок у довжину з місця), гнучкості (нахил вперед сидячи). Тестування проводилося також для визначення рівня залишкових знань у студентів з основ фізичної культури і спорту. Воно включало три групи запитань (олімпійська освіта, спорт, основи здорового способу життя). Водночас використовували такі педагогічні методи, як спостереження та експеримент для обґрунтування й експериментальної перевірки ефективності розробленої структурно-логічної моделі залучення студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання. Застосування соціологічних методів, зокрема анкетування та бесіди дали змогу визначити рівень зацікавленості й мотивації до занять фізичними вправами та рівень рефлексії щодо занять фізичними вправами.
Дослідження проводилося на базі дев’яти вищих навчальних закладів: ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” (Педагогічний інститут), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи), Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (Педагогічний інститут), Херсонський державний університет (факультет природознавства, здоров’я людини

і туризму), Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського (навчально-науковий інститут педагогічної освіти), Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут (педагогічний факультет), Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (педагогічний факультет), Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (педагогічний факультет) та Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (Інститут педагогіки та психології). У констатувальному експерименті взяло участь 902 студенти. На етапі формувального експерименту організовано дві групи з низьким рівнем готовності до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання. Перша група (експериментальна, далі – ЕГ) налічувала 105 студентів Педагогічного інституту ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, а друга група (контрольна, далі – КГ) – 100 студентів факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Дослідження проводилося у період з 2010 до 2015 року в п’ять етапів.
На першому етапі (2010 – 2011 рр.) було проаналізовано вітчизняну та зарубіжну науково-методичну літературу і документальні матеріали з проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, розроблено структуру дослідження, сформульовано гіпотезу.
На другому етапі (2011 – 2012 рр.) розроблено авторську методику щодо визначення рівня готовності студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання. На основі цієї методики проведено нами констатувальний експеримент, що дозволив виявити рівень готовності студентів за такими показниками: мотивація та зацікавленість до занять фізичними вправами; рефлексивні здібності щодо занять фізичними вправами; успішність із навчальної дисципліни “Фізичне виховання” та залишкові знання з основ фізичної культури і спорту.
На третьому етапі (2012 – 2013 рр.) реалізовано першу частину формувального експерименту, в якій передбачено розробку і впровадження структурно-логічної моделі залучення студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання і включено програму вдосконалення процесу фізичного виховання в контексті залучення студентської молоді до занять спортом для всіх.
У КГ застосовувався розроблений нами спецкурс з фізичного виховання для вирішення завдань посилення мотивації студентів до занять спортом для всіх, а у ЕГ, крім зазначеного вище спецкурсу, впроваджували практичну складову. Практична підготовка реалізовувалась під час обов’язкових занять з фізичного виховання та передбачала виконання комплексів йоги “Бхастрики” і “Сурья намаскар” в підготовчій частині заняття з метою “приведення” організму в тонус та задля підготовки до основного навантаження. У заключній частині використовували комплекс дихальної гімнастики “Бхастрики” для відновлення. Крім того, цей комплекс рекомендовано студентам виконувати під час самостійних занять ранковою гімнастикою.
На четвертому етапі (2013 – 2014 рр.) реалізовано другу частину формувального експерименту, спрямованого на перевірку ефективності розробленої

моделі. Здійснено аналіз та узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи. Опрацьовано результати формувального етапу експерименту.
На п’ятому етапі (2014 – 2015 рр.) узагальнено одержані результати, сформульовано висновки, оформлено дисертаційну роботу.
У третьому розділі “Характеристика готовності студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання” представлено авторську методику оцінювання готовності студентів до занять спортом для всіх у процесі фізичного виховання та результат її застосування на етапі констатувального експерименту.