МЯЛКОВСЬКИЙ Дмитро Сергійович КЛІНІЧНА СЕМІОТИКА ТА ХІРУРГІЧНІ АСПЕКТИ СИНДРОМУ ХРОНІЧНОГО ПАХВИННОГО БОЛЮ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Матеріалом роботи є серії експериментальних досліджень на трупному матеріалі, на білих лабораторних щурах та клінічне дослідження.
Морфологічні дослідження виконувались на трупному матеріалі 27 осіб чоловічої статі, які померли з різних причин. Таким чином досліджені матеріали 54 пахвинних ділянок. Вони полягали в макро– мікропрепаруванні та ідентифікації 3 пахвинних нервів – n. illiohypogastricus, n. illioinguinalis та n. genitofemoralis, виділенних від місця їх відходження до термінальних гілочок. Проводилася оцінка варіантів анатомії. Приділялася увага пошуку комунікантних гілочок між вищезгаданими пахвинними нервами та варіантами відходження основних нервових стволів.
Серія експериментальних досліджень була присвячена визначенню реакції пахвинних нервів та м’язових структур пахвинного каналу при контакті з різними видами шовного матеріалу та сіток – ендопротезів. Дослідження проводились у відділі експериментальної хірургії НІХТ імені О. О. Шалімова НАМН України.
В якості експериментальних тварин використовувались білі лабораторні щурі масою тіла від 250 до 300 гр. Дослідження полягали у виконанні хірургічних операцій. Знеболення здійснювалось шляхом комбінованого інтраперитонеального введення розчину тіопенталу та оксибутирату натрію в дозі 10 мг/кг. Доступом по задній поверхні стегна виділявся здухвинний нерв, огортався легкою або важкою сіткою чи одним з трьох видів шовного матеріалу. Нерв занурювався назад до міжм’язового проміжку, рана ушивалася.
Експериментальних тварин було поділено на 5 груп, по 6 тварин в кожній, тобто всього 30 тварин. У кожної тварини, яка підлягала експерименту, оперативне втручання виконувалось на обох пахвинних ділянках – правій та лівій, тобто по 12 досліджень в кожній групі, а всього отримано 60 препаратів. В першій групі експериментальних досліджень вивчався вплив важкої сітки на здухвинний нерв, в другій – легкої сітки, в третій – монофіламентної нитки, що не розсмоктується, четвертій – поліфіламентної нитки, що не розсмоктується, в п’ятій – нитки, що розсмоктуються.
Тварин виводили з експерименту на 7–му, 14–ту, 21–шу, 28–му, 60–ту та 90–ту добу після операції. Виконувався забір тканин в зоні імплантації. Потім після відповідної фіксації та обробки проводилася мікроскопія зрізів.
В основу клінічної частини роботи покладено результати комплексного обстеження та лікування 136 хворих (чоловіків – 119, жінок – 17) у віці від 14 до 42 років, середній вік – (29 ± 10) років на СХПБ, які знаходилися на лікуванні у відділі хірургії травного тракту та трансплантації кишечнику НІХТ імені О. О. Шалімова НАМН України та в хірургічному відділенні Ірпінської центральної міської лікарні протягом 2005 – 2012 рр. Зі 136 хворих 25 мали операції в гіпогастрії в анамнезі, 111 – не оперовані хворі. Останні були спортсмени та фізично активні люди. Клінічно значимих супутніх захворювань у хворих не було.
Всіх пацієнтів умовно поділено на 2 групи. Першу основну групу склали 73 (53,7%) хворих на СХПБ, яким для усунення больового синдрому виконувалися оперативні втручання. В другу (групу порівняння) увійшли 63 (46,3%) хворих, які лікувалися консервативно.
Всім пацієнтам виконувався комплекс діагностичних методів. Збір анамнезу (з обов’язковим з’ясуванням початку захворювання – гострий чи поступовий). Огляд (виявлення візуальних змін пахвинної ділянки та суміжних областей – гриж, деформацій, рубців, м’язового дисбалансу та ін.). Пальпація – виявлення зони максимальної болючості, грижі, кашльового поштовху, розширення зовнішнього пахвинного кільця, болючості лонного горбика, болючості сухожилля довгого привідного м’яза, виявлення збільшених пахвинних лімфатичних вузлів та ін. Привідні тести (власне привідний тест привідний тест на стиснення). Фізикальне обстеження кульшових суглобів. Вимірювання довжини нижніх кінцівок. Фізикальне обстеження кісток таза та їх зчленувань. Неврологічне обстеження пахвинної області. Рентгенографія таза в прямій проекції та фламінго–тест. УЗД пахвинної ділянки в положенні стоячи, лежачи та на висоті проби Вальсальви. Діагностичні блокади пахвинних нервів (клубово–пахвинного, підчеревно–пахвинного, статево–стегнового, затульного). Електроміографія пахвинної ділянки. Радіоізотопне сканування кісток таза з 99Т. МРТ пахвинної області, зчленувань кісток таза, кульшового суглоба, верхньої третини стегна, органів малого таза та попереково–крижового відділу хребта.