Галасун, Юрій Петрович. Зміни агрофізичних властивостей чорнозему опідзоленого за тривалого застосування добрив у польовій сівозміні Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Зміна агрофізичних показників родючості чорноземів під впливом сільськогосподарського використання (огляд літератури)
У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з вивчення змін агрофізичних властивостей ґрунтів при застосуванні добрив. Висвітлено особливості впливу на них окремих видів та форм мінеральних добрив. На основі цього обґрунтовано напрямки та доцільність проведення досліджень за темою дисертації.

Умови та методика проведення досліджень
Експериментальну частину роботи виконано на дослідному полі Уманського державного аграрного університету, яке за місцем розташування відноситься до Маньківського природно-сільськогосподарського району Середньо-Дніпровсько-Бузького округу Лісостепової Правобережної провінції України. Ґрунт дослідного поля – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Орний його шар характеризується такими показниками: вміст гумусу – 2,86–3,68%, ступінь насиченості основами від 87 до 97 %, реакція ґрунтового середовища – середньокисла, гідролітична кислотність – 1,8–4,2 смоль/кг, насиченість основами становить – 28,6–34,1 смоль/кг. Дослідження проведено у тривалому досліді (№ реєстрації УААН 094), основою якого є 10-пільна польова сівозміна розгорнута у просторі та часі (табл. 1). Повторність досліду триразова, розміщення ділянок систематичне. Загальна площа ділянки 180 м2, облікова – 100 м2.
У сівозміні застосовується органічна, мінеральна та органо-мінеральна системи удобрення з одинарним, подвійним та потрійним рівнями насиченості елементами живлення площі сівозміни. Одинарна доза мінеральних добрив становила N45P45K45, органічних – 4,5 т гною на 1 га сівозмінної площі, тоді як за органо-мінеральної системи удобрення дози основних елементів живлення урівняно з відповідними рівнями мінеральної системи.
У досліді застосовували напівперепрілий підстилковий солом’яний гній ВРХ, аміачну селітру, суперфосфат гранульований, калій хлористий.
Дози мінеральних добрив визначали за кількістю N, P2O5, K2O, що містилися у відповідних дозах гною і, залежно від культури, диференційовано розміщували в полях сівозміни.