КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СВОБОДИ ОСОБИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. Формування у нашій країні правової держави обумовило об’єктивну необхідність приведення всієї системи українського права у відповідність до реальності вже сформованих нових суспільних відносин, в яких громадянин України, його права і свободи є найвищою цінністю суспільства й держави. Тому Основний Закон України як одне з основних прав громадян закріпив право на свободу та недоторканність особи.

Однак настільки бурхливо й суперечливо відбуваються процеси перебудови українського суспільства, що не завжди глибоко продумані ринкові перетворення в економіці, зміни у соціальному житті України також виявили свій негативний бік. Вони загострили криміногенну обстановку, спричинили зростання кількості злочинів, у тому числі й проти свободи особи.

У 90-ті роки минулого століття було зареєстровано понад 1100 фактів вчинення злочинів проти свободи особи. Останнім часом офіційна статистика свідчить про зростання динаміки злочинів проти свободи особи в Україні: у 2000 р. було зареєстровано 149 злочинів, 2001 р. – 237, 2002 р. – 369, в 2003 р. – 521, 2004 р. – 723. Крім того, протягом 2005 р. в Україні було розслідувано 415 злочинів, передбачених ст. 149 КК України „Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини” і 178 злочинів, передбачених ст. 146 КК України „Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”. Причиною настільки високого відсотка посягань на свободу особи є суспільно-політична, економічної ситуації в державі і як наслідок підвищення криміногенної ситуації.

Проблема дотримання прав і свобод особи, забезпечення гарантій їх здійснення набуває за сучасних умов великого значення. У Загальній декларації прав людини, затвердженій Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р., зазначається, що під час здійснення своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки тих обмежень, встановлених законодавством, виключно з метою забезпечення належного визнання й поважання прав та свобод інших осіб і задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку й загального добробуту в демократичному суспільстві.

Аналіз кримінальних справ про злочини проти свободи особи за період з 1999 р. до 2006 р., розглянутих судами м. Донецька й Донецької області, свідчить, що практика зазнає труднощів під час встановлення юридичних ознак злочинів проти свободи особи, а також розмежування від суміжних складів злочинів. Проведене опитування слідчих, прокурорів і суддів виявляє неоднозначність у тлумаченні термінів у цих складах злочинів, неузгодженість правозастосовувачів із зазначеного кола питань, що негативно позначається на захисті прав та інтересів громадян, дотриманні законності.

Деякі кримінально-правові норми про посягання на свободу особи мають потребу в удосконаленні. Так, наприклад, потребує перегляду перелік обставин, що обтяжують відповідальність за зазначені злочини, необхідні зміни і у диспозиціях, передбачених відповідними статтями. Зазначені обставини визначили необхідність комплексного аналізу кримінально-правових норм захисту свободи особи і внесення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства у цій сфері.

Безпосередньо проблемам посягань на свободу особи як злочинам міжнародного характеру були присвячені праці О.Г. Богатирьова, С.В. Бородіна, Л.М. Галенської, І.І. Карпеця, Г.Л. Кохана, В.М. Кудрявцева, Є.Г. Ляхова, В.П. Панова, Ю.О. Решетова та деяких інших учених. Проблеми кримінальної відповідальності за ці злочини та їх кваліфікації розглядало багато вітчизняних та зарубіжних авторів, серед яких М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Т.І. Возна, О.О. Володіна, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, Н.О. Гуторова, А.М. Дуб­ровіна, В.П. Ємельянов, М.І. Загородніков, В.О. Іващенко, О.М. Ігнатов, В.А. Козак, Б.О. Курінов, І.П. Лановенко, О.Г. Лоскутов, І.І. Лукашук, Я.Г. Лизогуб, Н.Е. Мартиненко, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, А.М. Орлеан, В.В. Панкратов, В.М. Підгородинський, В.І. Симонов, М.Р. Снахова, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, С.С. Яценко та ін.

Незважаючи на наявні теоретичні розробки, зовсім не всі питання, пов’язані із цією проблематикою, було вирішено, а деякі з них узагалі не розглядалися. До останніх, зокрема, належать: визначення поняття, суспільної небезпечності та видів злочинів проти свободи особи, проведення поглибленого аналізу складу таких злочинів, їх кваліфікуючих ознак та відмежування від інших суміжних складів злочинів. Практично відкритими залишилися питання про зміст злочинів проти особистої волі, про розмежування злочинів проти свободи особи. Комплексних досліджень, присвячених захисту свободи особи, в українській кримінально-правовій науці дотепер узагалі не існувало. Необхідність розгляду цих, а також деяких інших супровідних проблем обумовила актуальність і вибір теми дисертації.