РУШИНЕЦЬ ЮЛІЯ ТАРАСІВНА ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНИХ ЗБИТКІВ ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, зазначається мета, завдання, об’єкт, предмет, методологічні засади роботи. Сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, а також наведено відомості про апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.
Розділ 1 «Загальна характеристика відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як способу захисту прав на земельні ділянки» складається з двох підрозділів, у яких з’ясовується місце відшкодування збитків у системі гарантій прав на землю та способів захисту прав на земельні ділянки. Здійснюється аналіз правових норм, які регулюють відносини з відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
У підрозділі 1.1. «Відшкодування заподіяних збитків у системі гарантій прав на землю» зауважено, що відносини відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам врегульовано нормами двох глав ЗК України - главі 23 «Захист прав на землю» та главі 24 «Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», об’єднаних в одному розділі V ЗК України «Гарантії прав на землю». Однак, у земельному законодавстві та юридичній літературі відсутнє визначення поняття відшкодування збитків як способу захисту прав на земельні ділянки. Аналіз чинного законодавства дає можливість стверджувати, що інститут відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам має двояке правове значення: як спосіб захисту прав та як гарантію прав на землю.
Запропоновано класифікувати гарантії прав на землю на: 1) матеріальні - передбачені главами 23 ЗК України і 24 ЗК України та 2) процесуальні - визначені главою 25 ЗК України. Водночас, матеріальні гарантії поділяються на: гарантії захисту прав (гл. 23 ЗК України «Захист прав на землю») та гарантії реалізації прав (гл. 24 ЗК України «Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»).
Гарантії захисту прав на землю застосовуються у випадку порушення цих прав, а гарантії реалізації стосуються випадків заподіяння шкоди цим суб’єктам правомірними діями (ст.156 ЗК України). Найважливішою гарантією захисту прав на землю є закріплений у ЗК перелік способів захисту прав на земельні ділянки (ст.152 ЗК України).
З’ясовано, що поняття гарантії прав на землю є ширшим від поняття способу захисту прав на земельні ділянки, а відшкодування збитків як спосіб захисту прав (гл.23 ЗК України) відрізняється за своїм змістом та підставою застосування від відшкодування збитків відповідно до ст. 156 ЗК України (гл.24 ЗК України).
За характером правових норм відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відноситься до матеріально-правових способів захисту, а за джерелом закріплення - може бути як договірним, так і позадоговірним способом захисту прав на земельні ділянки, тобто застосовуватися на підставі закону.
Зроблено висновок, що відшкодування збитків як спосіб захисту прав на земельні ділянки полягає у здійсненні уповноваженими державними органами сукупності правових дій, спрямованих на усунення порушень і відновлення земельних прав власників земельних ділянок та землекористувачів шляхом компенсації завданих негативних наслідків майнового (еколого-майнового) характеру. Таке відновлення земельних прав власників землі та землекористувачів здійснюється в обсязі, який міг би існувати за умови не вчинення порушення прав.
У підрозділі 1.2. «Юридична природа норм, що регулюють відносини у сфері відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» зроблено висновок, що особливості правового регулювання відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам доцільно характеризувати за наступними критеріями: 1) підстава відшкодування; 2) склад збитків, які відшкодовуються власникам землі та землекористувачам, а також 3) порядок визначення їх розміру.
Відносини відшкодування збитків регулюються нормами земельного та цивільного законодавства України.
У роботі обґрунтовується пріоритет застосування норм земельного законодавства при регулюванні відносин з відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Норми цивільного законодавства до зазначених відносин можуть застосовуватися у субсидіарному порядку.
Розділ 2 «Збитки, заподіяні власникам землі та землекористувачам, як правова категорія» складається з двох підрозділів, у яких досліджується співвідношення понять шкоди, втрат і збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, з’ясовуються елементи складу збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.
У підрозділі 2.1. «Поняття та склад збитків, що відшкодовуються власникам землі та землекористувачам» встановлено, що до структури шкоди, яка спричиняється внаслідок здійснення негативного впливу на земельні ділянки входять такі елементи: 1) екологічна шкода (завдана суспільству); 2) економічна шкода (завдана державі); 3) майнова, еколого-майнова та моральна шкода (завдана власнику землі та землекористувачу). Заподіяння майнової шкоди власнику земельної ділянки чи землекористувачу не у всіх випадках поєднується із екологічною шкодою.
Визначено, що майнова шкода, яка заподіюється власникам землі та землекористувачам, полягає у погіршенні майнового становища власника земельної ділянки чи землекористувача, спричиненого зменшенням вартості (втратою) його майнового блага – земельної ділянки - та/або зменшенням чи неможливістю одержання доходів від використання земельної ділянки, та/або спричиненням певних незручностей, зумовлених неможливістю використання земельної ділянки. Екологічною шкодою, що заподіюється власникам землі та землекористувачам, є обмеження можливості власника землі та землекористувача використовувати належну їм земельну ділянку у її безпечному та непорушному стані внаслідок погіршення якості земельних ресурсів.
Під збитками, заподіяними власникам землі та землекористувачам, потрібно розуміти грошовий вираз майнової та, в окремих випадках, еколого-майнової шкоди, спричиненої власнику земельної ділянки чи землекористувачу внаслідок порушення його прав на земельну ділянку.
Доведено, що склад збитків, які підлягають відшкодуванню, залежить від того, який вид шкоди був заподіяний власнику земельної ділянки та землекористувачу.
Зауважено, що у земельному законодавстві не передбачено такого елемента збитків як витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, і не враховано елементів складу збитків, що відображають порушення якості природних ресурсів. Це зумовлює необхідність внесення відповідних змін до законодавства, яким закріплено склад збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.
У підрозділі 2.2. «Розмежування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва» визначено критерії розмежування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Такими необхідно вважати: 1) об’єкт правовідносин, що виникають у зв’язку з відшкодуванням втрат; 2) законодавчо визначені підстави відшкодування; 3) суб’єкт одержання коштів, які сплачуються в порядку компенсації завданої шкоди; 4) мета використання коштів, що надходять в порядку відшкодування збитків і втрат; 5) порядок визначення розмірів збитків та втрат.
Розділ 3 «Правовий механізм відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» складається з трьох підрозділів, у яких здійснюється аналіз законодавчо визначених підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, встановлюються умови їх відшкодування, а також досліджується порядок визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
У підрозділі 3.1. «Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» обґрунтовано, що підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам поділяються на дві групи: 1) підстави відшкодування збитків як способу захисту прав та 2) підстави відшкодування збитків як гарантії реалізації прав власників землі та землекористувачів (ст.156 ЗК України).
Підставою відшкодування збитків як способу захисту прав на земельні ділянки є вчинення особою земельного правопорушення, яким завдано шкоди власнику землі та землекористувачу. Таке правопорушення запропоновано визначати як протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке полягає у незаконному використанні чи розпорядженні земельною ділянкою або недотриманні природоохоронного законодавства, що спричинило псування, забруднення земельної ділянки, втрату її родючих властивостей або заподіяння інших негативних наслідків, чим завдано майнової чи еколого-майнової шкоди власнику земельної ділянки та землекористувачу.
Правомірні діяння, перелічені у ст.156 ЗК України, не є підставами відшкодування збитків як способу захисту прав на земельні ділянки.
У підрозділі 3.2. «Умови відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» аргументовано, що у випадку вчинення земельного правопорушення перелік умов відшкодування збитків власнику земельної ділянки та землекористувачу є таким: встановлення заподіяної шкоди; протиправність діянь осіб, що спричинили шкоду; наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діяннями та спричиненими наслідками, а також вина правопорушника. Ці умови утворюють склад земельного правопорушення, яке є підставою відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Крім зазначених загальних умов відшкодування збитків, окремими правовими нормами передбачені спеціальні умови, які застосовуються тільки в чітко визначених законодавством випадках. У разі відсутності спеціальних приписів для вирішення спору про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам необхідно виходити із концепції загальних умов їх відшкодування.
У підрозділі 3.3. «Порядок визначення розмірів та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» обґрунтовано, що комісії у передбаченому чинним сьогодні законодавством складі фактично не мають можливості впливати на визначення розміру збитків, оскільки їх розрахунок здійснюється за чітко встановленими методиками та/або з урахуванням сум, наведених у задокументованих доказах. Відповідно автором доведена необхідність внесення змін до законодавчого порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в частині виключення норм про обов’язкове створення спеціальних комісій для встановлення розміру збитків.
Дисертантом запропоновано визначати розмір збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, експертами (оцінювачами) з обґрунтуванням вартості земельної ділянки та суми, на яку спричинено шкоду, в спеціальному висновку чи звіті. Оцінка земельної ділянки, так само як і остаточного розміру збитків власникам землі та землекористувачам, може здійснюватися колегіально декількома експертами (оцінювачами).