ГОРАЧУК ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Короткий зміст

У першому розділі «Управління якістю медичної допомоги як світова проблема» представлені результати аналітичного огляду наукової літератури з проблеми, яка досліджувалась. Ретроспективним аналізом основних моделей управління якістю в товарному виробництві і наданні послуг простежені етапи розвитку світового менеджменту якості: контроль якості готової продукції (Ф. Тейлор, 1900 р.), побудова системи управління якістю (Дж. М. Джуран, 50-і роки XX ст.), модель постійного поліпшення якості (Е. Демінг, 70-і роки XX ст.) та сучасна світова концепція всебічного менеджменту якості, згідно з якою вся діяльність організації підпорядковується першочерговим завданням по забезпеченню якості продукції і задоволенню потреб споживача. У 90-х роках принципи всебічного менеджменту якості сполучаються з міжнародними стандартами на системи управління якістю ISO серії 9000.
Показано, що концептуальні підходи до становлення менеджменту якості в світових системах охорони здоров’я запозичені із сфери товарного виробництва, і першою адаптованою моделлю стала трьохкомпонентна модель забезпечення якості медичної допомоги А. Донабедіана: якість структури забезпечує якість процесу і результату. Посилення зовнішніх впливів на регулювання якості медичної допомоги призвели до зміни професійної моделі управління якістю бюрократичною, а потім індустріальною (ринковою) моделлю. Найбільш поширеними механізмами реалізації останньої стали акредитація медичних закладів і стандартизація медичної допомоги. Інші механізми представлені універсальними стандартами на системи управління якістю та моделями ділової досконалості.
Співставлення світового і вітчизняного досвіду в сфері якості дозволило стверджувати, що в Україні задекларовані і впроваджені ліцензування господарчої (медичної) практики, акредитація закладів охорони здоров’я, стандартизація медичних технологій і ресурсної бази, сертифікація фахівців. Разом з тим, зазначені механізми занадто формалізовані, носять контрольно-обмежувальний характер і не визнані дієвими.
Отримані результати теоретичного дослідження засвідчили необхідність більш глибокого вивчення причин низької ефективності механізмів регулювання якості медичної допомоги та системного вирішення проблеми управління якістю у вітчизняній охороні здоров’я.
У другому розділі «Програма, матеріали, обсяг та методи дослідження» представлено програму, як теоретико-методологічну основу дослідження, розроблену з використанням методів системного і процесного підходів, а також фундаментальних концепцій, принципів, положень і висновків із загальної теорії управління та управління якістю медичної допомоги, викладених у наукових працях зарубіжних і вітчизняних вчених. Згідно з програмою, передбачалось проведення дослідження у шість етапів (рис. 1).
Перший етап присвячувався теоретичному аналізу набутого світового досвіду з управління якістю медичної допомоги, його особливостям та актуальним проблемам у вітчизняній галузі, які потребують вирішення, що й обумовило формування мети, об’єкту та предмету дослідження, визначення завдань, структури та обсягу інформаційної бази даних, обрання методології, розробку методичного інструментарію для досягнення мети дослідження.