СТЕРІН Вячеслав Леонідович ДИНАМІЧНІ МОДЕЛІ ТА МЕТОД СТРУКТУРНОГО І ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СИНТЕЗУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Короткий зміст

У вступі розкрито основний зміст і загальний стан проблеми та окремих задач щодо структурного та функціонального синтезу телекомунікаційних сис¬тем, обґрунтовано актуальність теми дослідження, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовано мету та задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів, отриманих у дисертаційній роботі.
У першому розділі показано, що традиційно в телекомунікаціях ефектив¬ність вирішення завдань щодо забезпечення якості обслуговування багато в чо¬му визначається обсягом і, що важливо, доступністю мережних ресурсів, в яко¬сті яких, як правило, виступають розгалужена інфраструктура, пропускна здат¬ність (ПЗ) трактів передачі, буферна ємність маршрутизаторів та ін. При цьому необхідний запас мережного ресурсу закладається саме на етапі проектування ТКС, який має ґрунтуватися на узгодженому вирішенні таких основних взаємо¬доповнюючих один одного завдань: визначення місця розташування і характе¬ристик вузлів транспортної ТКС; встановлення порядку підключення мереж доступу і (або) окремих абонентів до приграничних вузлів транспортної мере¬жі; вибір топології (ВТ) транспортної мережі та пропускних здібностей (ВПЗ) її трактів передачі; розподіл потоків (РП) у транспортній мережі; перерозподіл трафіка, що надходить від мереж доступу, між декількома приграничними вуз¬
лами транспортної мережі та обмеження його інтенсивності через неможливість обслуговування з заданим рівнем QoS.
За результатами проведеного аналізу переваг і недоліків відомих загально-теоретичних підходів і основних прикладних технологій до розв’язання задач структурного та функціонального синтезу ТКС визначено, що основними вимо¬гами, які пред'являються до перспективних рішень, є як забезпечення максима¬льно узгодженого розв’язання окремих техніко-економічних задач структурно¬го та функціонального синтезу ТКС, так і врахування багатоетапності (динамі¬чного характеру) процесу проектування в цілому.
Показано, що виконати на практиці сформульовані вимоги можливо лише ґрунтуючись на відповідному математичному описі, що формалізує аналізовані задачі з точки зору їх постановки і, що важливо, варіантів передбачуваного розв’язання. У цьому зв'язку сформульована до вирішення актуальна науково- прикладна задача, яка полягає в розробці динамічних математичних моделей і методу структурного та функціонального синтезу телекомунікаційних систем.
У другому розділі вперше запропоновано систему динамічних техніко- економічних моделей структурного та функціонального синтезу телекомуніка¬ційних систем. Залежно від особливостей постановки і варіантів розв’язання задач структурно-функціонального синтезу ТКС знайшли своє застосування різні підходи до їх математичного опису.