ЛЕОНОВА Вероніка Іванівна ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічні засади, методи та етапи, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертації.
У першому розділі – „Теоретичні засади підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей” – здійснено аналіз теоретико-методичних засад процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей.
Проведений аналіз наукової літератури, відповідно до необхідності розв’язання першого дослідного завдання, присвячено різноманітним аспектам підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей засвідчив актуальність, складність та багатогранність для педагогіки вищої школи за своєю суттю, бо в змістовному плані і з погляду організації її розв’язання поєднує в собі теоретичні положення й практичні напрацювання.
Дослідження сучасної наукової літератури першого виділеного напрямку уможливило стверджувати, що розв’язання проблеми щодо наявності закладів соціального захисту дітей передбачає необхідність опори на значний фонд теоретичних і практичних знань у галузі професійної педагогічної освіти.
Аналіз науково-педагогічних джерел другого напрямку, які висвітлюють проблему професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, дозволяє позиціонувати розмаїття наукових підходів щодо підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності: теоретичний; рефлексивно-середовищний; соціокультурний; соціосеміотичний; філософсько-антропологічний; особистісний і похідні від нього особистісно-орієнтований та особистісно-соціальний, та відсутність одноголосності у визначенні сутності педагогічних понять „підготовка”, „підготовленість”. Ми розглядали підготовку майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей як процес, що відбувається в педагогічній системі, а підготовленість як результат.
Проведений аналіз виділеного третього напрямку щодо професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей, дозволяє обґрунтувати таке: попри увагу з боку сучасних дослідників до підготовки спеціалістів соціальної сфери, тематика підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей залишається недостатньо розробленою.
Дослідження з проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей уможливлює стверджувати відсутність одноголосності у визначенні сутності й підпорядкуванні цього поняття. Ми розглядали підготовку майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей як специфічну роботу, побудовану на комплексному підході до розв’язання проблем кожної дитини з урахуванням її інтересів, потреб у контексті соціальних зв’язків і життя в громаді, що гарантує захист її прав та свобод.
Вивчення сутності і структури підготовленості майбутніх соціальних педагогів, особливостей її функціонування засвідчує, що підготовленість майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності в закладах соціального захисту дітей ми визначили як результат підготовки, інтегративне особистісно-діяльнісне утворення, що забезпечує збалансоване поєднання знань, умінь і сформованої професійної позиції, дозволяє розв’язати проблеми, пов’язані із соціальним захистом дітей, та нести відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей.
Сутність підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей визначається через: функції; знання, вміння та навики; професійно важливі якості особистості майбутнього соціального педагога у закладах соціального захисту дітей, що є необхідними й достатніми умовами формування особистості майбутнього соціального педагога до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей, які повинні формуватися в процесі фахової підготовки.
Із метою впорядкування проаналізованого наукового матеріалу для складання інформаційної основи навчання майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей розкрито структуру підготовленості, що знаходить своє відображення в мотиваційно-ціннісному, когнітивно-діяльнісному, інтерактивно-комунікативному та рефлексивно-перцептивному компонентах.
У підсумках констатувального етапу експерименту було визначено критерії (самовизначенність та професійну спрямованість, змістовно-процесуальний, здатність до комунікації та активної взаємодії, здатність до самооцінки та соціальної проникливості), рівні (низький, середній, достатній) та показники підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей; підібрано діагностичні методики рівнів підготовленості; визначено вибіркові сукупності учасників констатувального експерименту; проведено первинну діагностику рівнів підготовленості майбутніх соціальних педагогів контрольної та експериментальної груп; зібрано та проаналізовано дані, які свідчили про недостатній рівень підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей в умовах вищої освіти.
У другому розділі – „Обгрунтування педагогічних умов підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей” – обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей.
Обґрунтування, розробка, реалізація педагогічних умов підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей спрямована на віддзеркалювання структури підготовленості і вміщують передбачені технологією формування компонентів. Удосконалення процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей вбачаємо як упровадження в навчальний процес трьох педагогічних умов.
Визначені три педагогічні умови було сформульовано так: створення позитивної настанови на професійну діяльність майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей; орієнтація змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності на усвідомлення норм, стандартів, еталонів, особливостей роботи у закладах соціального захисту дітей; оптимізація підготовки майбутніх соціальних педагогів через використання сучасних ефективних форм і методів навчання в процесі соціально-педагогічних практик у закладах соціального захисту дітей.
Реалізація першої педагогічної умови, спрямованої на самовизначення та розвиток особистості майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей, відбувалася в два етапи. Перший етап – інформаційний (насищення інформацією майбутніх соціальних педагогів щодо самопізнання, саморозвитку й самореалізації, становлення їхньої соціальної компетентності, соціальної активності у професійній діяльності у закладах соціального захисту дітей). Використовувались такі вправи: вивчення особливостей самоусвідомлення, самовідносин і самооцінки „Автопортрет”, дослідження самооцінки й уявлення студентів про те, як її оцінюють інші люди „Драбинка”, дослідження усвідомлених мотиваційних переваг студентів „Три бажання”; другий етап – практичний (розвиток вмінь працювати в команді, підвищення рівня групової згуртованості в майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей), було заплановано тренінг „Розвитку самооцінки та успіху в житті”.
На другому етапі для реалізації першої педагогічної умови підготовленості майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності в закладах соціального захисту дітей було проведено тренінг „Розвиток самооцінки та успіху в житті”, спрямований на розвиток умінь працювати в команді, підвищення рівня групової згуртованості в майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей. Завдання цього тренінгу полягало у збільшенні рівня групової згуртованості майбутніх соціальних педагогів; збільшенні цінності та значущості групи для окремих її членів; пізнанні один одного та самопізнанні; розвитку вмінь давати і приймати зворотній зв’язок у різних його формах; підвищенні рівня довіри між різними членами групи; активізації творчого мислення; розвитку внутрішніх ресурсів у кожного учасника.
Реалізуючи першу педагогічну умову – створення позитивної настанови на професійну діяльність майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей – дійшли висновку, що професійну діяльність соціального педагога спрямовано на основі сфери її розвитку, формування ініціативності, цілеспрямованості, адекватного ставлення до себе й дозвілля; поглиблено спеціальні знання та розвиток умінь їх практичної реалізації для забезпечення самостійності й самореалізації.
Упровадження другої педагогічної умови відбувалася двома етапами: 1) через насичення та збагачення змісту дисциплін та видів діяльності студентів, посилення спрямованості, модернізація змісту й форми основної дисципліни з підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей; 2) через забезпечення спрямованості змісту інших дисциплін і практичної підготовки за навчальним планом, на досягнення результатів підготовки до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей майбутніх фахівців.
Перший етап передбачав оновлення елементів змісту дисциплін, які традиційно розкривають сутність й особливості професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей, насичення, збагачення їх новим навчальним матеріалом відповідно до сучасних вимог щодо здійснення професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів цього напрямку, установлення міжпредметних зв’язків, посилення спрямованості дисциплін на забезпечення ефективності підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей.
Другим етапом упровадження другої педагогічної умови підготовленості майбутніх соціальних педагогів стало освоєння навчального плану з метою його максимальної орієнтації на досягнення запланованих результатів підготовленості соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей. Він передбачав включення в арсенал засобів підготовки до професійної діяльності змістовно-процесуального критерію й організаційних форм і методів навчання.
Розширення змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей відбувалося за рахунок доповнення змісту професійно орієнтованих дисциплін – включення матеріалу, що розкриває такі аспекти професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей, як: сутність і призначення професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей, робота у закладах соціального захисту як система професійної діяльності майбутнього соціального педагога, професійний портрет майбутнього соціального педагога, який працює з дітьми у закладах соціального захисту („Вступ до спеціальності”); цінності в професійній діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей; особистісні якості майбутнього соціального педагога у закладах соціального захисту дітей; функціональні обов’язки майбутнього соціального педагога у закладах соціального захисту дітей; норми, стандарти, еталони професії соціального педагога у закладах соціального захисту дітей; значущість у суспільстві професій майбутнього соціального педагога у закладах соціального захисту дітей („Соціальна педагогіка”); соціально-психологічний портрет вихованців закладів соціального захисту дітей; соціально-педагогічні форми та методи професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей; адаптація до нових умов життя вихованців закладів соціального захисту дітей; емоційний комфорт – неодмінна передумова успішної адаптації в нових умовах життя вихованців закладів соціального захисту; забезпечення процесу адаптації майбутніми соціальними педагогами у професійній діяльності у випускників закладів соціального захисту дітей; зняття майбутнім соціальним педагогом у випускників закладів соціального захисту зовнішніх негативних емоцій, зумовлених зміною обстановки („Соціальна адаптація випускників шкіл-інтернатів”); особливості професійної діяльності майбутнього соціального педагога з дітьми, які виховуються у закладах соціального захисту дітей; особливості взаємодії майбутнього соціального педагога з педколективом закладу соціального захисту дітей в руслі організації роботи („Організація роботи з різними соціальними групами”). А також розширення змісту підготовки відбувалося завдяки розкриття сутності професійної діяльності майбутнього соціального педагога як суб’єкта соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями у закладах соціального захисту; майбутнього соціального педагога із дітьми у закладах соціального захисту з соціальними проблемами: сутність та специфіка організації професійної діяльності, провідні напрями організації професійної діяльності („Основи інклюзивної освіти”); психологічні особливості дітей, які виховуються у закладах соціального захисту; вплив вияву вікових особливостей дітей у закладах соціального захисту; особливості внутрішньо-дитячого спілкування, специфіка професійної комунікації майбутнього соціального педагога у професійній діяльності у закладах соціального захисту („Соціально-педагогічна профілактика правопорушень”).
За характером зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів був направлений на оперування навчальним матеріалом, професійно-особистісне становлення та вдосконалення майбутнього соціального педагога, який готується до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей.
Відповідно до визначення третьої педагогічної умови, її реалізації уможливила студентам використовувати глибокі професійні знання, самоосвіту випускника та його активність у суспільному житті під час навчання; розвиток логіки, мислення, умінь докладно аналізувати проблему, що склалася у закладі соціального захисту дітей, шукати шляхи її розв’язання; уміння та навички, які спонукали їх до розвитку професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей під час соціально-педагогічних практик. Увесь час розвиваючи професійну діяльність майбутнього соціального педагога у закладах соціального захисту, ми надавали професійні знання, закріплюючи їх створенням творчих продуктів власної професійної діяльності. Цю умову було спрямовано на розвиток знань і вмінь студентів у сфері професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів у закладах соціального захисту дітей та надання методичних рекомендацій і консультативної допомоги студентам у процесі соціально-педагогічних практик. На виконання цієї умови за період впровадження було створено мережу баз практики студентів, представлену закладами соціального захисту дітей, що були включені до системи співпраці з університетом на засадах довгострокових угод: КЗ „Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 93 І-ІІІ ступенів для сліпих дітей”, Одеський центр реабілітації дітей-інвалідів „Майбутнє”, Центр реабілітації осіб із психофізичними вадами, притулок для неповнолітніх „Світанок”, Благодійний фонд „Шлях до дому”, Інститут реабілітації осіб із вадами психофізичного розвитку ім. Януша Корчака, Фонтанський навчально-виховний дитячий соціально-реабілітаційний комплекс.
Під час консультаційної форми роботи між викладачем та майбутнім соціальним педагогом було запропоновано вправи, спрямовані на формування здатності до осмислення проблем колективної життєдіяльності та готовності до набуття досвіду конструктивної міжособистісної взаємодії; створення доброзичливої атмосфери, позитивного настрою в колективі; придбання учасниками досвіду керування іншими; на підвищення рівня проникливості, емпатійності в майбутніх соціальних педагогів; підвищення рівня згуртованості студентів та емпатійно-проникливого ставлення один до одного; набуття студентами навичок групових взаємин, оволодіння способами рольової поведінки; розвиток уміння в майбутніх соціальних педагогів у професійній діяльності у закладах соціального захисту дітей убачати в людині позитивне. Завдання вправ полягали в підвищенні самооцінки – ставленні майбутнього соціального педагога до самого себе як носія певних властивостей і позитивних рис; підвищення рівня міжособистісної атракції (симпатії); формування дружнього, згуртованого колективу через активізацію ціннісних орієнтацій кожного студента. Майбутні соціальні педагоги у практичній діяльності у закладах соціального захисту дітей використовували ігрову терапію, арт-терапію, казкотерапію, лялькотерапію, музичну терапію.
Реалізовуючи третю педагогічну умову, дійшли висновку, що серед численних проблем, з якими майбутній соціальний педагог має справу в процесі соціально-педагогічних практик у закладах соціального захисту дітей, домінує психологічна проблематика. Це є наслідком специфіки життя дитини у закладі соціального захисту, яка накладає свій відбиток на розвиток і подальшу долю дитини. Майбутній соціальний педагог має знати, що важливим є адекватний виховний процес. Його функціями має бути як корекція вже наявних недоліків психологічного розвитку, так і запобігання формування в нових умовах закладів соціального захисту дітей; формування комфортного й відповідного до психологічних потреб дитини середовища навколо неї; формування ставлення до життя в цілому: адекватна мотивація, моделі спілкування з іншими.