ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ТА МІСЦЕ ОФІЦІЙНИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ АКТІВ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Для сучасного етапу розвитку правової системи України характерним є ускладнення її структури: формуються нові джерела, підвищилася роль законодавства, внаслідок чого посилилося значення інтерпретації права та її результатів – інтерпретаційних актів.

Сучасне українське право має риси, властиві перехідним правовим системам. Зважаючи на те, що основною формою національного права є нормативно-правовий акт, потребою дня є інтенсивна законодавча робота Верховної Ради України, однак їй поки що бракує позитивного досвіду правотворчої діяльності. До того ж заважає негативний досвід прийняття законів “на замовлення” потужних лобістських груп. Саме тому нерідкими є колізії правових норм, їх нечіткість або двозначність, а то й моральна застарілість.

Одним із можливих шляхів виявлення та подолання названих деформацій правових норм є тлумачення права, результати якого оформлені у вигляді інтерпретаційних актів.

Додатковою проблемою, що потребує розвитку та поглиблення правоінтерпретаційної діяльності, є становлення національної юридичної мови. Навіть у загальнолітературній мові з’являються нові слова, змінюються існуючі, окремі слова набувають нового значення, вводяться нові граматичні, морфологічні, синтаксичні правила, що відповідно впливає на мову правового тексту. Що ж до юридичної мови, то українська юриспруденція вирішує проблему формування універсальної термінології, яка теж вимагає активної інтерпретаційної діяльності.

Буття правового тексту передбачає його практичне застосування в конкретному випадку, що вимагає інтерпретації його змісту. Тому проблематика тлумачення норм права постійно привертає увагу вчених, перш за все теоретиків права. Удосконалення юридичної діяльності значною мірою обумовлене рівнем професіоналізму юриста, його ставленням до законів та інтерпретаційних актів. Саме тому теоретичне дослідження юридичної природи та видів інтерпретаційних актів, ступеня їх обов'язковості, сфери дії, порядку реалізації є чинником удосконалення правотворчості і правозастосування, судової практики, зміцнення законності та правопорядку в Україні, є важливим та своєчасним етапом правового розвитку.

Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження склали роботи: С.С. Алексєєва, С. В. Бобровник, Є.В. Васьковського, А.Б. Венгерова, С.Й. Вільнянського, М.М. Вопленка, Н.Л. Граната, О.В. Зайчука, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, В.В. Лазарєва, Б.В. Малишева, П.Є. Недбайла, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, Н.М. Оніщенко, О. В. Петришина, Л.В. Петрової, А.С. Піголкіна, І.М. Погрібного, О.О. Погрібного, А.В. Полякова, П. М. Рабіновича, В.М. Сирих, О.Ф. Скакун, О.В. Тимощука, Ю.М. Тодики, Н.І. Хабібуліної, В.М. Хропанюка, О.Ф. Черданцева, А.С. Шабурова, М.Д. Шаргородського, П.С. Елькінда, Л.С. Явича, О.Н. Ярмиша та ін. Дослідження концептуальних основ інтерпретаційної діяльності забезпечено також зверненням до праць зарубіжних учених, зокрема Е. Врублевського, Г. Гадамера, В. Дільтея, П. Рікера, Н. Рулана, Б. Спасова, К. Опалєка, К. Цвайгерта. Зазначені роботи містять важливі положення, але об’єктом дослідження їх авторів були лише окремі сторони проблеми, у вирішенні якої полягає мета даного дослідження, а саме: поняття, види, способи (прийоми), обсяг тлумачення. Значну кількість робіт присвячено суб’єктам правоінтерпретаційної діяльності, здебільшого – Конституційному Суду (С.В. Боботов, Ю.Л. Власов, Б.С. Ебзєєв, П.Б. Євграфов, М.І. Козюбра, В. Скомороха, М.В. Тесленко, В.П. Тихий, Т.Я. Хабрієва (Насирова), М.В. Цвік, С.Є. Федик, В.М. Шаповал,), об’єктам тлумачення (Д.М. Михайлович, І.Д. Сліденко, Б. Спасов, Ю.М. Тодика, З.М. Юдін,), проблема ж юридичної природи та значення об’єктивованих у вигляді акта результатів правотлумачної діяльності або не піднімалась ними взагалі, або дослідники лише частково її торкались. Інакше кажучи, наукові дослідження в основному присвячувалися динамічному аспекту інтерпретації правових текстів.

Між тим статичний елемент правоінтерпретації є таким же значущим, як і її процес. Офіційні правоінтерпретаційні акти мають посісти чільне місце в правовій системі України в умовах корінного її реформування.

Дослідження актів інтерпретації права досі поодинокі. Можна вказати на роботи В. Демидова та Г. Христової, які проаналізували з позицій інтерпретації акти вищих судових установ України та Росії.

Отже, незважаючи на появу цілого ряду праць з питань тлумачення права, існує потреба у проведенні загального комплексного аналізу офіційних інтерпретаційних актів із метою визначення їх юридичної природи та місця в системі правових актів та правовій системі. Проблема визначення юридичної сили офіційних інтерпретаційних актів має важливе значення для вдосконалення правового регулювання в сучасній українській державі. Зокрема, відсутність нормативних вимог до видання цих актів знижує їх ефективність у механізмі правового регулювання.

Наявність невирішених питань інтерпретаційної діяльності державних органів України зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі державно-правових дисциплін Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ відповідно до Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 рр., комплексної теми наукових досліджень Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ “Роль та місце органів внутрішніх справ у розбудові демократичної правової держави” та кафедральної теми науково-дослідної роботи “Формування національної правової системи в умовах становлення громадянського суспільства”.