ГЛУШКО ОКСАНА ЗІНОВІЇВНА ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ШКІЛЬНИЦТВІ США

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв’язок дисертації з науковими програмами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи наукового пошуку, хронологічні межі та джерельну базу; обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження, апробацію результатів, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі - «Теоретичні засади виховання національних цінностей в українському шкільництві США» розкрито стан дослідження проблеми, проаналізовано погляди педагогів української діаспори на національне виховання молоді в діаспорі, уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження.
Розкрито, що у вітчизняній історіографії дослідженню українознавчої освіти за кордоном присвячено значну кількість праць українських компаративістів, які в дисертації структуровано в три тематичні групи на засадах проблемного й країнознавчого підходів.
У першу групу об’єднано праці персонологічного спрямування (О. Джус, І. Кізин, І. Кучинської, Г. Опанасюк, О. Палійчук, І. Піц, Н. Приймас, С. Романюк, Т. Ронняк, І. Стражнікової, Т. Шоліної), що присвячені зарубіжним педагогам, релігійним діячам, літературознавцям, які зробили значний внесок у розвиток українознавчої освіти. За результатом аналізу констатовано, що джерелом українознавчої освіти та національного виховання визначено рідну культуру, традиції і мову в поліетнічному соціумі, українську педагогічну пресу, родинне та релігійне (з позиції християнського світогляду) виховання, виховний потенціал дитячої літератури.
До другої групи віднесено праці (Г. Бигар, Л. Біленкової, А. Богданюк, Ю. Заячук, В. Кеміня, І. Машкової, Т. Михайленко, Р. Петришин,
С. Пономаревського, І. Руснака, Г. Філіпчука), у яких досліджуються різні аспекти розвитку українознавчої освіти у світі: становлення та розвиток українського шкільництва; викладання української мови як основного чинника трансляції національних цінностей дітей та молоді українського походження; розвиток української педагогічної преси зарубіжжя.
США як дослідницьку одиницю визначено критерієм для структурування третьої групи дисертаційних праць українських компаративістів (М. Василик,
0. Джус, В. Жулковського, О. Нич, А. Онковича, Т. Рибак, С. Романюк,
1. Рудницької-Юрійчук). Перспективними для нашого дослідження є висновки вчених щодо вагомості української діаспори США в розбудові українознавчої освіти, синергії сім’ї, церкви, школи, громадських і молодіжних організацій у національному вихованні українців США.