Міжнародне співробітництво держав у боротьбі з фальшивомонетництвом

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Завдяки властивості впливу на благополуччя людей гроші завжди були об'єктом пильної уваги з боку злочинців, які вигадували різні способи їх отримання. Одним із поширених способів злочинного отримання грошей було і залишається фальшивомонетництво.

Фальшивомонетництво як злочин вийшов за межі традиційних внутрішньодержавних проблем і набуває дедалі більшого міжнародного значення. Виготовлення фальшивих грошей стало важливою галуззю бізнесу міжнародної організованої злочинності, засобом підриву однією державою економіки іншої і одним із методів діяльності екстремістських груп.

Міжнародне право визнає особливу небезпеку фальшивомонетництва для суспільства і кваліфікує його як злочин міжнародного характеру, що посягає на нормальні відносини між державами. Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року віднесла підробку грошових знаків до загальнокримінальних злочинів, з якими повинні вести боротьбу всі держави. Сучасний розвиток грошово-платіжних відносин і міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю призвели до того, що низка положень конвенції вважаються застарілими. Розробка і прийняття міжнародно-правової угоди, яка дозволить державам здійснювати співробітництво в боротьбі з фальшивомонетництвом у різних напрямах, вважається одним із першочергових завдань для створення ефективної системи протидії злочину.

Проблема боротьби з фальшивомонетництвом є вельми актуальною для України, оскільки цей злочин набув значних розмірів у всіх регіонах держави.

Актуальність даного дослідження на сучасному етапі обумовлена тим, що:

- у вітчизняній міжнародно-правовій доктрині відсутні фундаментальні дослідження з питань співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом;

- участь України в міжнародно-правовій співпраці в галузі боротьби з фальшивомонетництвом потребує спеціальних досліджень для розробки виваженої і збалансованої міжнародно-правової позиції стосовно цієї проблеми.

Рівень наукової дослідженості теми дисертації. У вітчизняній юридичній науці не проводилося спеціальних комплексних досліджень з питань міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом. Окремі аспекти фальшивомонетництва висвітлювалися в історико-правових (Г.М. Польський, Г. Вермуш, В.В. Черняк, М.І. Боголєпов) та кримінально-правових дослідженнях (Ю.В. Солопанов, Б.С. Болотський, А.Р. Гільтмутдінов, В.Д. Ларичев, В.С. Солдатченков, С.П. Щерба).

У дисертації використані міжнародно-правові дослідження російських (І.І. Карпець, А.М. Роднов, С.В. Бородін, Є.Г. Ляхов, Л.Н. Галенська та ін.) і вітчизняних вчених (П.Д. Біленчук, С.Є. Єркенов, А.В. Кофанов, С. Кравчук, О. Виноградова), присвячених співробітництву держав у боротьбі зі злочинністю.

Теоретичною базою дослідження міжнародного співробітництва в боротьбі з фальшивомонетництвом у рамках Інтерполу були праці зарубіжних (Я.М. Бельсон і К.С. Радіонов) і вітчизняних вчених (А. Шипко, А. Ткачук, А. Руденко, А. Мацко, П. Цимбал, О. Панченко, В. Радецький).

При дослідженні питань притягнення до відповідальності держав і фізичних осіб, причетних до фальшивомонетництва, використані спеціальні міжнародно-правові дослідження вітчизняних (В.А. Василенко і Л.Д. Тимченко) і зарубіжних учених (В.М. Кудрявцев, І.П. Бліщенко, І.В. Фісенко, Г.І. Тункін, М.А. Ушаков, Ю.В. Петровський, Ю.М. Колосов, Д. Анцилотті, В. Пелла, Х. Кельзен, І. Блюнчлі, І. Діякону та ін.).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005 років, затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; Головними напрямами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 - 2005 роки, схвалених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року; Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2005 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року; Державною програмою боротьби зі злочинністю, затвердженою Постановою Верховної Ради України № 3325-ХІІ від 25 червня 1993 року; Комплексною програмою з профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року та загальними напрямами реформування правоохоронних органів України.