ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТАВИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

        ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема правового регулювання застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення набуває значної актуальності у зв’язку з тим, що ринок землі є одночасно невід’ємним елементом ринкової економіки, яка знаходиться у процесі становлення, і найбільш ефективним засобом залучення коштів в сільське господарство. Земельним кодексом України, Законом України “Про іпотеку”, іншими нормативно-правовими актами було запроваджено ряд новацій у правовому регулюванні відносин застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення. У зв’язку із відсутністю на сьогодні механізмів їх реалізації, вони вимагають наукового осмислення в контексті вдосконалення чинного законодавства.

В період існування радянської держави право приватної власності на землю було скасоване і, відповідно, застава земельних ділянок сільськогосподарського призначення заборонена. З переходом України до ринкової економіки зі створенням громадянського суспільства виникли передумови для відродження інституту застави землі. В умовах аграрної кризи земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть сприяти вирішенню фінансових проблем сільськогосподарських товаровиробників шляхом отримання кредитів під їх заставу.

Застава земельних ділянок сільськогосподарського призначення – це, практично, єдиний у даний час спосіб залучення в сільське господарство середньо- та довгострокових кредитів при збереженні цільового використання заставленої землі, вона виступає одним з основних каналів надходження капіталовкладень у сільськогосподарське виробництво. Земельна застава дає змогу землевласникам фінансувати купівлю додаткових земельних ділянок великих розмірів. Актуальність дослідження проблем застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення особливо зростає у зв’язку з технічним прогресом у сільському господарстві, що потребує значного збільшення витрат на купівлю дорогої техніки, обладнання тощо.

Застава земельних ділянок сільськогосподарського призначення як правове явище не знайшло глибокого теоретичного висвітлення ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі і на сьогодні характеризується невизначеністю її юридичної природи.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці відомих науковців у галузі аграрного, земельного та екологічного права: українських вчених В.І. Андрейцева, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, І.І. Каракаша, П.Ф.Кулинича, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.В.Янчука, В.З.Янчука; російських вчених Г.Є. Бистрова, С.А.Боголюбова, І.О. Іконицької, Г.В. Чубукова та інших видатних науковців.

Теорія застави будується на дослідженнях таких учених-правників, як Ч.Н. Азімов, О.О.Вишневський, Д.М. Гриджук, І.В. Довдієнко, В.О.Олійник, І.І. Пучковська, В.В. Сухонос та інших науковців. Історичні аспекти розвитку правового інституту застави розкриваються в працях І.О.Базанова, Л. О. Кассо та інших вчених.

В процесі дослідження інституту застави земель в зарубіжних країнах використовувались праці науковців Н.В.Грищук, В.К.Гуревського, Дж.Холла, О.В.  Кузнєцова, С. Лищука, О.О. Погрібного, Г.В. Рижкова, В.І. Шимон та інших науковців.

Загальні питання правового режиму земель сільськогосподарського призначення, земельної власності розглядались в дисертаційних дослідженнях О.А. Вівчаренка, О.М. Вовк, В.К. Гуревського, А.В.Луняченка, М.В. Шульги; до дисертаційних робіть, які торкнулись теми нашого дослідження, можна віднести праці М.Б. Гончаренка, С.В.Гринька, О.А. Загорулько, О.С. Кізлової, К.І.Кучерук, А.М. Статівки, Т.С. Шкрум.

При вивченні окремих аспектів застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення використані роботи вчених-економістів в галузі іпотечного кредитування: С.Волкова, О.Т. Євтуха, А.Клімчика, С.І. Кручка, В.Д. Лагутіна, В. Лазепки, О.М. М’якишевської, О.О. Мицури, С.Юргелевича та інших відомих учених.

У земельно-правовій літературі України поки що відсутні комплексні теоретичні розробки, монографічні дослідження правових проблем застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тому з розвитком ринкових відносин виникла необхідність наукового обґрунтування ставлення до застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до напрямків дослідження Одеської національної юридичної академії «Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин». Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідної роботи кафедри аграрного, земельного та екологічного права на 2001 – 2005 роки на тему «Правове забезпечення земельної реформи в південному регіоні України».