ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми дослідження. Належне вирішення земельних спорів – одна з найважливіших гарантій реалізації земельних прав та інтересів суб’єктів, забезпечення принципу верховенства права у земельних відносинах. 

Серед сукупності правових спорів земельні посідають самостійне місце.  З’ясування їх сутності, правової природи й особливостей, ролі в гарантуванні використання й охорони земель набуває безпосередньої практичної значущості й викликає значний теоретичний інтерес.

Правове регулювання вирішення земельних спорів поки що не було предметом спеціального дослідження у науці земельного права і тому питання, які стосуються розв’язання певних видів таких спорів, залишаються відкритими і потребують наукового аналізу.

Потрібно враховувати, що з реформуванням земельних відносин виникають нові види спорів, які потребують поглибленого дослідження. Це, зокрема, спори, пов’язані з приналежністю земельних ділянок окремим громадянам, територіальним громадам, юридичним особам та іншим суб’єктам, приватизацією земель сільськогосподарського призначення, отриманням земельних сертифікатів та відведенням земельних ділянок в натурі (на місцевості), які стали об’єктами права приватної власності громадян, спори, що виникають при використанні земельних ділянок на умовах оренди, розмежуванні земель державної й комунальної власності та ін. Їх вирішення  характеризується відповідною специфікою, яка має бути досліджена.

Розгляд та вирішення земельних спорів здійснюється в позасудовому та судовому порядку. Органи, що уповноважені вирішувати земельні спори, за чинним законодавством мають певну компетенцію та процедури, які забезпечують правильний розгляд земельних справ. При цьому виникають науково-практичні питання розподілення їх компетенційних повноважень та ефективності процедур розгляду справ та реалізації рішень по земельних спорах. У зв’язку з цим слід підкреслити недостатню правову урегульованість земельних відносин, відсутність єдиного підходу до вирішення земельних спорів, певну неузгодженість нормативних актів, що не може не ускладнювати реалізацію земельних прав та вирішення спорів, що виникають із земельних правовідносин.

 Слід також зазначити, що постає нагальна потреба в узагальненні й дослідженні судової практики щодо вирішення земельних спорів з урахуванням конституційних положень про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі (ст. 124 Конституції України). Актуальними є і проблеми, пов’язані з вирішенням земельних спорів у позасудовому порядку як місцевими радами, так і органами спеціальної компетенції.

Викладене свідчить про актуальність досліджуваної тематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0186.0.070871); його тема затверджена рішенням ученої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол  № 12  від 02.07.2003 р.).