ПРАВОВI ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОЗДОРОВЧИХ ТА РЕКРЕАЦІЙНИХ МІСЦЕВОСТЕЙ (НА МАТЕРІАЛАХ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом багатьох років проблеми природо­користування і охорони навколишнього середовища лікувально-оздоров­чих та курортно-рекреаційних місцевостей є об’єктом серйозного наукового дослідження українських учених різних спеціальностей: економістів – Н.В. Петкової, Є.А. Желудьковського, курортологів – Є.С. Шибанова; географів – А.А. Прималенного; юристів – А.Г. Бобко­вої, Н.Р. Малишевої, Е.Н. Ткаченко, а також зарубіжних учених – І.В. Шабдурасулова та ін. Однак спеціального дослідження правового режиму зазначених місцевостей Криму не проводилося. Такий науковий інтерес до цієї теми викликаний об’єктивними причинами, насамперед екологічного та економічного характеру. Екологічна ситуація в ліку­вально-оздоровчих та курортно-рекреаційних місцевостях як Криму, так і України в цілому продовжує погіршуватися, незважаючи на заходи щодо їх запобігання з боку органів державної влади і органів місцевого само­врядування.

Причинами такого становища, як відзначається в багатьох наукових дослідженнях та Основних напрямках державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верхов­ної Ради України від 5 березня 1998 р., є: по-перше, домінування так званої «оборонної» концепції природокористування і охорони навколиш­нього середовища курортних та лікувально-оздоровчих місцевостей, що характеризується боротьбою переважно з наслідками (забрудненням, виснаженням природних ресурсів, що мають лікувальні властивості), а не з причинами негативного впливу на них, зокрема, недостатньо продума­ної господарської, містобудівної та іншої діяльності; по-друге, недостат­ня законодавча розробка проблеми, нечітке визначення поняття земель курортів, правового режиму лікувально-оздоровчих місцевостей. Хоча в Законі України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р. та Земельному Кодексі (розділах 8 і 9) виділяються лікувально-оздоровчі місцевості, курорти, рекреаційні землі, що мають особливо цінні й унікальні при­родні лікувальні ресурси, а також загальнопоширені природні ресурси; по-третє, недосконалість правової основи використання курортних місцевостей в процесі містобудівельної, господарської, курортно-туристичної та іншої діяльності; по-четверте, відсутні наукові розробки з оцінки розвитку перспективних курортних та лікувально-оздоровчих місцевостей державного значення, картирування та затвердження їх як особливо охоронних зон або територій держави, що не підлягають приватизації, як передбачено ст. 26 Закону України «Про курорти». Цей закон встановлює заборону на приватизацію санаторно-курортних закладів, що знаходяться в державній або комунальній власності на момент його прийняття, а також, якщо ці заклади розташовані на територіях курортів державного або місцевого значення, те, що вони користуються їх природними лікувальними ресурсами; по-п’яте фактич­но тільки на початковій стадії перебувають роботи з медичного зонування оздоровчих та рекреаційних земель України, складання тери­торіальних комплексних схем охорони навколишнього середовища основних курортних регіонів України. Отже, на законодавчому рівні врегульована лише частина проблем природокористування і охорони навколишнього середовища вказаних місцевостей.

Аналіз законодавства і правозастосовчої практики засвідчує, що встановлення особливого правового режиму будь-яких видів діяльності й природокористування у вказаних місцевостях Криму зумовлене наступними специфічними умовами. По-перше, внаслідок правової неврегульованості містобудівництва, подальшого розвитку економіки таких курортів, як Велика Ялта, Євпаторія, спостерігається зниження лікувально-оздоровчих якостей земель. Адже містобудівництво і природокористування на них до прийняття Закону України «Про курорти» здійснювалося без проведення обов’язкової екологічної і санітарно-гігієнічної експертиз. По-друге, на вказаних і прилеглих до них територіях знаходяться землі, що підлягають особливій охороні, та об’єкти природно-заповідного фонду (заповідники, заказники, пам’ятки природи тощо), а також історико-культурні пам’ятки. Деякі курортні місцевості Криму, маючи власні лікувально-оздоровчі якості, використовують також ряд супутніх лікувальних природних ресурсів (мінеральні води, ропа та ін.) для лікування відпочиваючих від різних захворювань. Обсяг високоякісних лікувальних грязей у Криму є найбільшим в Європі. Зазначені характеристики курортних і лікувально-оздоровчих місцевостей Криму зумовлюють необхідність особливого та більш ефективного забезпечення їх правового режиму на відміну від аналогічних місцевостей інших регіонів України.

В економічно розвинених країнах курортно-оздоровча діяльність є однією із прибуткових статей бюджету. Між тим у Криму це тільки передбачається, проте для цього потрібні інвестиції в інфраструктуру курортно-рекреаційного комплексу півострова. В даному випадку дуже важливо, щоб реалізація інвестиційних проектів здійснювалася з урахуванням екологічного фактора і не спричинила зниження ліку­вально-оздоровчих якостей цих місцевостей та розташованих тут лікувальних природних ресурсів. Потребує вдосконалення і система органів управління зазначеними місцевостями.

Викладені обставини зумовили вибір дисертантом теми дослідження та постановку завдань дослідження.

 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою наукової роботи з проблем збереження біорізноманітності на курортних та оздоровчих місцевостях Криму відповідно до Програми підтримки біорізноманітності (Освітня робота з місцевим населенням, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування по передачі знань про приорітетні території Криму) і планової теми кафедри господарського та екологічного права «Правова охорона навколишнього середовища в умовах ринку» Тав­рійського національного університету ім. В.І.Вернадського (№ держ­реєстрації 0101U005751).