ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошення людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю в Україні обумовлює розвиток принципів громадянського суспільства, в тому числі принципи непорушності права приватної власності (ч. 4 ст. 41 Конституції України) (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2222 – ІV (2222-15) від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст. 44.). Оскільки права і свободи людини визначають основні напрямки діяльності держави, охорона права приватної власності також є одним із пріоритетних принципів національного законодавства.

Водночас права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені у передбачених Конституцією України випадках. Так, в Основному законі України закріплено, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ст. 13 Конституції України), тому в законодавстві встановлюються певні обмеження у здійсненні особою права приватної власності. Зокрема, обмеження права приватної власності на житло обумовлюються конкуренцією права на житло як природного права та права власності на житло, що викликає необхідність окремого дослідження цих правовідносин. Необхідність дослідження обмежень права приватної власності на житло в повною мірою стосується обмежень права приватної власності на інше нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, на яких воно розташоване. Проте, враховуючи практичну, соціальну та економічну значущість житла для кожної фізичної особи та для всього суспільства в цілому, в цій роботі досліджується проблема обмеження права приватної власності саме на житло. До того ж  окрім загальних обмежень права приватної власності, які стосуються всіх без винятку її об’єктів, у цивільному законодавстві існують і спеціальні обмеження, що стосуються тільки права приватної власності на житло.

У законодавстві України розроблені певні підходи до регулювання здійснення особою права на житло в аспекті обмеження права приватної власності з метою охорони прав та свобод усіх уповноважених осіб. У той же час в Україні відсутнє системне запровадження обмежень права приватної власності на житло. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. № 435-ІV містить лише окремі положення щодо визначення парадигми і її проявів стосовно обмежень правомочностей власника житла. Окрім того, норми інших законодавчих актів не завжди однозначні у визначенні обмежень прав власника, що не вносить порозуміння у майнові відносини між власниками житла та іншими вповноваженими особами (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952 – ІV, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 24.06.2004 №1892 – ІV (1892 - 15)).

Окремі аспекти проблема обмежень права власності були розглянуті в дисертаційних дослідженнях В.П. Камишанського «Ограничения в праве собственности (гражданско-правовой анализ), О.О. Михайленко «Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України», О.В. Розгон «Межі та обмеження права власності», Т.А. Мечетної «Ограничение права собственности: проблемы публичних и частных интересов».

Однак проблема обмежень права приватної власності на житло потребує спеціального дослідження з урахуванням норм Цивільного, Житлового, Сімейного кодексів України та іншого законодавства.

У процесі даного дисертаційного дослідження були ретельно вивчені праці з питань права власності та житлових правовідносин таких вітчизняних учених: М.К. Галянтича, О.В. Кохановської, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, Р.А. Майданика, О.П. Орлюк, З.В. Ромовської, Н.О. Саніахметової, М.М. Сібільова, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки та інших.

Слід відзначити, що в дослідженнях названих авторів існують різнопланові висновки стосовно правової природи обмежень права приватної власності, їх поняття, змісту та підстав виникнення. Водночас поза увагою науковців залишилася проблема специфіки обмежень права приватної власності на житло, систематизація критеріїв їх встановлення та їх обґрунтованість у нормах законодавства. Тому в дисертації досліджено проблему обмеження права приватної власності на такий специфічний об’єкт, як житло, через загальну проблему обмежень права приватної власності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано з урахуванням проблеми розробки Житлового кодексу України в межах комплексної цільової процесу «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державного реєстру 0186.0.070867) та відповідно до «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 роки», схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 05.01.2006 р. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 07.07.2006 р.).