КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОГРАМУВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі державотворення в Україні злочинність представляє значну загрозу національній безпеці країни. Поширення злочинності та масштаби злочинної діяльності кримінальних структур є такими, що проблема боротьби з нею зараз називається серед першочергових, тих, які потребують провадження цілого комплексу заходів державної та суспільної протидії. Незважаючи на стійку тенденцію щодо зменшення протягом 2002-2007 років кількості зареєстрованих злочинів в Україні (середній темп зниження у цей період становив 3,0 %) кримінальна ситуація в державі продовжує неухильно загострюватись, що супроводжується істотною трансформацією злочинності, а також якісних та кількісних показників її окремих видів (наприклад, стабільним зростанням питомої ваги рецидивної злочинності, яке становило у 2007 році 24,4 % у структурі загальної злочинності). Разом з тим, як справедливо зазначає А.П. Закалюк, загрозливі тенденції кримінологічної ситуації, «не отримуючи рішучого супротиву політичної влади, мають потенціал подальшого негативного, у тому числі криміногенного розвитку і впливу».

Реальність кримінальних загроз обумовила необхідність удосконалення форм та методів запобігання злочинності. У зв’язку з цим, актуальним є питання щодо розробки принципово нових підходів у забезпеченні комплексного характеру такої діяльності, зокрема за рахунок застосування та реалізації програмно-цільових завдань.

На жаль, на сьогоднішній день відсутні вагомі підстави проголошувати про суттєві зрушення у цій сфері. Проведення попереднього аналізу дало можливість встановити, що програмні документи носять в основному декларативний характер, відсутнє реальне ресурсне забезпечення з боку держави, наявним є формалізм під час їх реалізації тощо. Таким чином, вжиті останнім часом дії не в повному обсязі адекватні кримінальній ситуації, що склалась у країні, тому не можуть об’єктивно призвести до корінного підриву підґрунтя кримінальних проявів.

Варто відзначити, що проблемам оптимізації діяльності щодо запобігання злочинності у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці приділяється достатня увага. Зокрема у фундаментальних розробках Г.А. Аванесова, О.І. Алєксєєва, В.Г. Афанасьєва, Ю.В. Бауліна, О.М. Бандурки, П.А. Вороб’я, С.І. Герасимова, В.В. Голіни, В.К. Грищука, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, А.Е. Жалинського, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, В.В. Коваленка, М.В. Костицького, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, О.Г. Кулик, І.П. Лановенка, О.М. Литвака, В.В. Лунєєва, В.Д. Малкова, М.І. Мельника, Г.М. Міньковського, П.П. Михайленка, В.І. Осадчого, В.В.Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, О.Ф. Токарева, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, О.П. Черненка, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш та інших.

Разом з тим, не дивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам удосконалення запобігання злочинності та проблемам, тісно пов’язаним з програмуванням організаційно-управлінської діяльності, багато питань у цій сфері залишаються ще невисвітленими, відсутня також єдина концепція функціонування відповідних механізмів у кримінологічній науці. Сучасний стан процесу підготовки, ухвалення та реалізації програмних документів у сфері запобігання злочинності характеризується відсутністю високоефективної системи їх наукового, правового та організаційного забезпечення, і, як наслідок, – проблеми комплексного розвитку та функціонування програмних управлінських рішень у нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності досліджені недостатньою мірою, концептуальних кримінологічних засад програмного підходу до запобігання злочинності фактично не розроблено.

З цієї точки зору тема роботи представляється, безумовно, актуальною, а важливість і складність теоретичних і прикладних проблем програмування у сфері запобігання злочинності зумовлюють необхідність наукового дослідження та розробки вказаних проблем на монографічному рівні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог п. 2.5 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), Основних напрямків наукових досліджень та річних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Робота спрямована на подальшу реалізацію положень пп. 1, 4 Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р.