РОЗГЛЯД І ВИРІШЕННЯ КЛОПОТАНЬ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова правової держави передбачає наявність фундаментальної і стабільної системи чинного законодавства, яка має сприяти забезпеченню захисту прав і законних інтересів особи поряд із вирішенням завдань, пов'язаних із боротьбою зі злочинністю. У сфері кримінального судочинства саме клопотання, як одна з форм процесуального звернення учасників процесу до органів і посадових осіб, які здійснюють провадження в справі, виступає важливим засобом виконання завдань кримінального судочинства, охорони прав і законних інтересів громадян.

За змістом кримінально-процесуального закону кожне клопотання, заявлене учасниками процесу в кримінальній справі, повинно бути розглянуто та вирішено. Такою вимогою законодавець підкреслює важливість цієї процесуальної гарантії, що надана учасникам процесу для здійснення їхніх законних прав. Поряд з цим, правило про обов'язковість розгляду заявлених клопотань як одне з основних положень досудового слідства є гарантією повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Правильне вирішення заявлених під час провадження в кримінальній справі клопотань сприяє прийняттю обґрунтованого, мотивованого, справедливого рішення по суті справи, забезпеченню прав і законних інтересів учасників процесу. Водночас, неправильно вирішене клопотання, наприклад відмова обвинуваченому у витребуванні доказів, які свідчать про його алібі, обмежує права учасників процесу та перешкоджає об'єктивному, повному та всебічному дослідженню обставин справи.

Проблема кримінально-процесуальної регламентації заявлення, розгляду та вирішення клопотань здебільшого в процесуальній літературі радянського періоду та сучасності висвітлюється при розгляді загальних питань щодо основних положень досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ (Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, З.З. Зінатуллін, Л.М. Карнєєва, П.А. Лупинська, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, Д.П. Письменний, В.О. Попелюшко, С.М. Стахівський, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, О.В. Хімічева, С.А. Шейфер, В.П. Шибіко та інші).

У роботах деяких учених проблеми клопотань розглядаються в аспекті суб'єктивних прав конкретних учасників кримінального процесу, перш за все, обвинуваченого і його захисника, або реалізації права на заявлення клопотань на певному етапі провадження в справі (В.К. Бобров, Т.В. Варфоломеєва, І.Ю. Гловацький, А.В. Гриненко, М.О. Громов, Я.П. Зейкан, В.Л. Кудрявцев, Е.Ю. Львова, З.В. Макарова, Ю.І. Стецовський, А.М. Титов, М.А. Фомін, В.В. Шимановський та інші).

Слід зауважити, що роботи вищезазначених авторів стосувалися лише деяких загальних питань інституту клопотань, який вони розглядали лише як елемент кримінально-процесуальної діяльності слідчого, прокурора, суду, без всебічного і комплексного висвітлення проблем, пов'язаних з їх заявленням, розглядом та вирішенням.

Відсутність монографічних і методичних робіт з досліджуваного питання у вітчизняній кримінально-процесуальній науці, а також певні недоліки кримінально-процесуальної регламентації порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на досудовому слідстві, і як наслідок цього – непоодинокі випадки необґрунтованої відмови в задоволенні клопотань учасників процесу в діяльності органів досудового слідства, зумовили необхідність комплексного дослідження інституту клопотань.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю узагальнення і нової оцінки традиційних для кримінально-процесуального законодавства засобів забезпечення захисту прав особи, до яких належить право на заявлення клопотань, а також інших пов'язаних з ним положень закону, у тому числі і тих, що спрямовані на розширення прав учасників процесу та встановлення додаткових гарантій їх реалізації, що має важливе значення для розробки проекту та прийняття нового КПК України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 років (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року №9КМ/1) та відповідає тематиці Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років (наказ МВС України від 5 липня 2004 року №755). Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол №11 від 26 червня 2007 року) та виконана згідно з планами НД та ДКР Київського національного університету внутрішніх справ.