МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації особливого значення набувають питання збереження водних ресурсів планети, правова охорона яких можлива лише на основі поєднання зусиль кожної держави на національному рівні та міжнародного співтовариства в цілому. Щороку у материкові та морські поверхневі води з різних причин потрапляють тисячі тонн шкідливих і небезпечних речовин, посилюється засміченість водного середовища промисловими та побутовими відходами, а також генетично модифікованими організмами та матеріалами. Негативні екологічні наслідки надмірної експлуатації водних об’єктів уже давно перестали бути віддаленою перспективою і проявляються, зокрема, у різкому зменшенні запасів питної води, вичерпанні живих ресурсів моря та прісних водойм та забрудненні узбережжя.

Такий стан справ показує недостатню ефективність існуючого механізму міжнародно-правової охорони поверхневих вод від забруднення, що не в останню чергу зумовлено відсутністю дієвого інституту міжнародно-правової відповідальності за їх забруднення. Цей інститут має бути основним засобом міжнародно-правової охорони водного середовища від забруднення, оскільки, впливаючи на сферу матеріальних інтересів держави, він найбільш ефективно, порівняно з іншими засобами правової охорони вод, спонукає її вживати усіх необхідних заходів, спрямованих на попередження, припинення чи зменшення забруднення природного середовища водних об’єктів.

Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю системного і комплексного дослідження проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод. Посилює гостроту зазначеної проблеми і відсутність систематизованого міжнародного договору чи договорів, які б регламентували міжнародні правовідносини, пов’язані з реалізацією такої відповідальності, а діючі у сфері відповідальності за забруднення водного середовища конвенції часто мають фрагментарний характер, не узгоджені між собою, містять чимало прогалин і суперечностей, оперують неоднозначними термінами та потребують суттєвого удосконалення з урахуванням нинішньої екологічної ситуації та стану міжнародних відносин.

Вимагають уточнення підстави міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод. Основні здобутки вітчизняної міжнародно-правової науки у царині міжнародно-правової відповідальності потребують перегляду у зв’язку з прийняттям у 2001 р. Генеральною Асамблеєю ООН Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Серед українських та зарубіжних науковців відсутня єдина точка зору про коло суб’єктів, які можуть притягатися до міжнародно-правової відповідальності за транскордонне забруднення вод, про види, форми та обсяги такої відповідальності. Незважаючи на наявність загальних принципів міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод, її реалізація щодо випадків забруднення різних видів водних об’єктів має суттєві особливості, а норми, які б регулювали відносини відповідальності за забруднення вод відкритого моря у сучасному міжнародному праві не розроблені. У доктрині міжнародного права та практиці міжнародних правовідносин відсутні чіткі критерії розмежування міжнародно-правової та цивільно-правової відповідальності за транскордонне забруднення вод, конвенційними та звичаєвими нормами міжнародного права недостатньо чітко врегульовані процедура вирішення міжнародних спорів щодо міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод та порядок її реалізації.

Загальним проблемам міжнародно-правової відповідальності приділялася значна увага в роботах таких учених-юристів, як Р. Аго, Д. Алланд, Г. Аранжіо-Руіз, Ю. Ю. Блажевич, Е. Вайлер, В. А. Василенко, Д. В. Боветт, Л. Н. Галенська, А. І. Дмитрієв, Ю. М. Колосов, Х. Ксу, П. М. Куріс, Дж. Кроуфорд, Д. Б. Левін, О. Е. Лейст, І. І. Лукашук, Ю. В. Манійчук, О. Пегна, А. Пеллет, С. Б. Раскалей, Б. Сімма, Ю. А. Решетов, Н. А. Ушаков та ін. Питанням міжнародно-правової відповідальності за заподіяння екологічної шкоди присвячені праці Д. С. Боклан, Т. Гехрінга, О. М. Васильєвої, А. І. Іойриша, С. Кірчнера, С. О. Колбасова, Ю. Крупки, М. Т. Мелешина, А. А. Шишка, О. Л. Радчик, Н. А. Соколової, Дж. С. Стабіле, В. М. Строчука, О. А. Супатаєвої, А. І. Хопвела, Ю. С. Шемшученка, М. Яхтенфруша тощо.

Окремі аспекти міжнародно-правової відповідальності за забруднення різних видів поверхневих водних об’єктів досліджувалися вітчизняними та зарубіжними науковцями М. М. Бринчуком, Я. Вонгом, Л. Гіждіваном, П. Крістенсен, Є. Г. Лаверичевим, Д. Ні, В. Ф. Сидорченком, Л. В. Сперанською, Дж. М. Фландерсом та дякими іншими. При цьому поза увагою більшості авторів залишалася ідея комплексного дослідження міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод як цілісного інституту сучасного міжнародного права.

Зазначені чинники зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення поверхневих вод.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планової науково-дослідної теми відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Міжнародно-правові проблеми співробітництва України з світовими та європейськими інституційними структурами” (номер державної реєстрації 0101U007291).