АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективність функціонування суспільства безпосередньо взаємозв’язана з питаннями адміністративно-територіального устрою як внутрішньої територіальної організації держави з поділом її на відповідні складові частини – адміністративно-територіальні одиниці. На даний час в Україні існує адміністративно-територіальний устрій, що склався ще за часів командно-адміністративної моделі управління, майже 70 років тому. Основним його принципом було “наближення апарату управління та партійного керівництва безпосередньо до населення і суб’єктів господарювання”. Надмірна політизація, класовий підхід не могли не вплинути на вирішення цієї проблеми.

Сьогодні адміністративно-територіальний устрій не відповідає Конституції України, не враховує повною мірою інтереси місцевого самоврядування, яке розглядається як складова державного управління з підпорядкуванням по вертикалі органам влади вищого рівня. Це знайшло відображення і в класифікації міст за адміністративним статусом (раніше був термін „міста обласного або районного підпорядкування”, сьогодні в законодавстві вживається термін „міста обласного або районного значення”), що призводило до постійного домінування державних інтересів над місцевими. Такий адміністративно-територіальний поділ унеможливлює проведення сучасної державної політики України в регіонах та підвищення потенціалу місцевого самоврядування, ефективне запровадження гарантованих державою соціальних стандартів.

Через відсутність ґрунтовного наукового бачення процесу удосконалення адміністративно-територіального устрою (одночасно з іншими чинниками) задекларована у 2005 році адміністративно-територіальна реформа не відбулася. Тому дослідження організаційно-правових аспектів адміністративно-територіального устрою має велике як теоретичне, так і практичне значення і є актуальним. Важливість завдання полягає у комплексній науковій оцінці проблем у сфері адміністративно-територіального устрою, визначенні їх реального змісту і впливу на різноманітні процеси та розробленні шляхів удосконалення пов’язаних з цим правових механізмів. Слід більш глибоко опрацювати питання співвідношення адміністративно-територіального устрою з територіальним устроєм держави, який за змістом є ширшим поняттям і має формуватися з урахуванням особливостей територіальної диференціації природного, економічного, соціального потенціалу суспільства, історичних, культурних та інших факторів. Урахування цих та багатьох інших факторів необхідно для забезпечення сталого, демократичного розвитку суспільства, належного задоволення прав та інтересів громадян, ефективного управління в державі, збереження її єдності.

Актуальним та важливим завданням адміністративного права є розкриття суті складових процесу удосконалення системи адміністративно-територіального устрою, наповнення його новим змістом. Науковий підхід дасть змогу перетворити цей процес на більш конструктивний, виважений, теоретико-орієнтований та збалансований за стадіями, учасниками, термінами і ресурсами.

Осмислення процесу адміністративно-територіального устрою здійснюється на основі положень адміністративного права, теорії та історії державного управління, наукових підходів до дослідження проблем адміністративно-територіального устрою таких вітчизняних учених, як:     В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, В.І. Борденюк,                          І.П. Голосніченко, Б.М.Данилишин, А.П.Заєць, Р.А. Калюжний, В.І. Кампо, В.В. Коваленко, О.Л. Копиленко, В.В. Кравченко, В.І. Кравченко,               Н.Р. Нижник, В.І.Нудельман, О.І. Остапенко, С.В. Пєтков, В.Ф. Погорілко,                     М.О. Пухтинський, С.Г. Стеценко, П.М. Ткачук, Ю.М. Тодика, В.П. Чабан, В.О. Шамрай, В.М. Шаповал та інші.

Питання наукового змісту поняття адміністративно-територіального устрою є найбільш дискусійним за останні десятиліття і в зарубіжній науці. Значна увага приділяється дослідженню вищезазначеної проблеми у наукових виданнях з питань адміністративного права, що вийшли у країнах Європи, зокрема у працях Р. Аграноффа, Ф. Вагенера, Т. Вюртенбергера,     С. Гізевіуса, А. Герна, С. Гунлікса, К. Дейві,  Ж. Зілера, М. Френкеля, Т.Хорвата та інших.

Результати аналізу наукової літератури свідчать, що у вітчизняних дослідженнях проблем адміністративно-територіального устрою здебільшого переважає фрагментарний підхід, який не дає можливості проаналізувати багатоаспектність цього процесу. В багатьох наукових працях спостері­гаються істотні розбіжності у сприйнятті адміністративно-територіального устрою як адміністративно-правової проблеми. В них не повною мірою відображено передумови, сучасні особливості та недостатньо висвітлюються світовий досвід і можливості для проведення реформи адміністративно-територіального устрою, фрагментарно аналізуються фактори, які стримують процеси реформування в Україні.

Удосконалення адміністративно-територіального устрою як складний і багатогранний процес потребує комплексного аналізу. Потреба у проведенні дослідження організаційно-правових аспектів адміністративно-територіаль­ного устрою  і зумовила вибір теми дисертації. Важливість поставленого в дисертації наукового завдання обумовлюється здійсненням в Україні адміністративної реформи та стратегічним євроінтеграційним курсом держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено згідно з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного агарного університету в межах державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в державі адміністративно-правової реформи. Крім того, тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами наукової теми „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).