ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми. В умовах демократизації суспільства перед правоохоронними органами України поставлені завдання щодо зміни  пріоритетів у професійній діяльності, відповідно до яких “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю” (ст. 3 Конституції України). Кримінальне судочинство повинно здійснюватись на основі неухильного додержання кримінально-процесуальних норм. В охороні прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, розкритті злочинів, викритті винуватих та притягненні їх до відповідальності важливе значення мають процесуальні акти кримінального судочинства. Усі процесуальні акти складаються в конкретній правовій ситуації з обов’язковим дотриманням певних правил-вимог, які реалізуються у передбаченій законом процесуальній формі.

В умовах збільшення обсягу законотворчості, впровадження нового законодавства в життя держави велике значення має правильне оформлення процесуальних актів і техніка їх викладу. Особливе значення юридичної техніки як форми правових ідей обумовлюється підвищенням у сучасній Україні інтенсивності правотворчої діяльності та еволюції кримінально-процесуального законодавства, ускладненням завдань його реалізації. Знання та правильне застосування засобів, правил і прийомів юридичної техніки дозволяє створювати грамотні та якісно оформлені процесуальні акти кримінального судочинства. Складання юридичної документації, і відповідно процесуальних актів, є найбільш практичною і матеріальною стадією юридичної техніки. Предметом юридичної техніки є форми нормативно-правового та індивідуального актів, їх виклад; джерелом вивчення форм цих актів і розроблення правил юридичної техніки – дослідження недоліків актів, виявлених при їх складанні.

У багатьох текстах процесуальних актів кримінального судочинства наявні юридико-технічні недоліки, вивчення яких було б дуже корисним, а на деяких актах з успіхом можна навчитися тому, як не слід їх складати й оформлювати. Необхідно зазначити, що окремі недоліки сучасної правозастосовної практики викликані недостатньою увагою до писемної форми процесуальних актів. Узагальнення слідчої та судової практики приводить до висновку про багаточисельні випадки порушення слідчими, дізнавачами, прокурорами та суддями вимог кримінально-процесуального закону, які висуваються до процесуальних актів. Окрім цього, процесуальні акти не повною мірою відповідають вимогам юридичної  техніки і щоденної  практики. Всебічний аналіз елементів юридичної техніки стосовно конкретних процесуальних актів кримінального судочинства, безумовно, буде сприяти їх удосконаленню та підвищенню якості й ефективності.

Різні аспекти цієї багатопланової та складної проблеми так чи інакше розглядались ученими як у радянський період, так і в пострадянські часи. Зокрема, питанням юридичної техніки присвячені змістовні праці                   С.С. Алексeєва, С.В. Бобровник, Ю.М. Бондара, М.М. Гродзінського,         І.О. Биля, Д.А. Керімова, О.С. Піголкіна, О.О. Ушакова, Ю.С. Шемшученка, проблемам прийняття та винесення слідчих/судових рішень, протоколювання слідчих дій – праці вчених-процесуалістів: В.П. Бахіна, І.М. Бацька,           Р.С. Бєлкіна, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького,                А.В. Іщенка, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка,             П.А. Лупинської, Ю.В. Манаєва, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка,           Н.Г. Муратової, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника,   С.С. Тюхтенєва та ін.

Проте необхідно констатувати, що деякі сторони і положення досліджуваної проблеми ще дотепер не набули достатнього висвітлення та вирішення, частина питань залишається дискусійною, що негативно впливає на практику підготовки процесуальних актів. Викладене вище зумовило вибір теми дисертації і дає змогу зробити висновок про її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 № 1376; тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005, 2004-2009 років (накази МВС України від 30.06.2002 № 635, від 05.07.2004 № 755). Тема роботи включена до плану  науково-дослідних і конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС). Основні положення дисертації складовими частинами входять до програм навчальних дисциплін “Кримінальний процес України”, “Юридичне документознавство”, “Юридична техніка відомчої нормотворчості”, “Складання процесуальних документів”, які викладаються в КНУВС та інших вищих навчальних закладах юридичного спрямування.