ІНСТИТУТ ПРЕЗИДЕНТА У ФРАНЦІЇ, РОСІЇ ТА УКРАЇНІ: КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ І ПОЛІТИЧНА ПРАКТИКА

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Аналіз конституційного інституту Президента як одного з найважливіших елементів політичної системи республіканської держави є одним із центральних дослідницьких напрямків у сучасній науці конституційного права. Необхідність його всебічного вивчення викликається тим, що з приблизно 200 сучасних держав, у 150 існує посада Президента. В Україні пост Президента був уведений в 1991 р. і з цього моменту йде становлення й формування відповідного конституційно-правового інституту. І хоча статус Президента був визначений у Конституції України 1996 р., проте у практичному втіленні приписів Основного Закону існує чимало перешкод об’єктивного і суб’єктивного характеру. Немає чітких орієнтирів у виборі моделі президентства у наукової і політичної еліти нашої держави. В цих умовах особливу значущість набуває наукове, об’єктивне і предметне дослідження зарубіжної практики інституту Президента.

Звичайно, існуючі системи і моделі президентської влади суттєво відрізняються за обсягом своїх функцій і повноважень, проте вони володіють регіональними, внутрішньо зумовленими, системними характеристиками, що робить можливим проведення порівняльного дослідження цієї юридичної форми Глави держави на інституційному рівні. Звернення до конституційно-правового досвіду Франції та Росії не випадкове. Незважаючи на відмінність між трьома державами у конституційно-правовому досвіді, їх суттєво зближує форма правління. У науці вони характеризуються як “республіки зі змішаною формою правління” (або “напівпрезидентськими республіками” – за французькою термінологією). Бралося до уваги і те, що французька та російська концепції організації інституту Президента найбільш активно обговорювались у наукових і політичних колах України як можливі варіанти їх реалізації на вітчизняному ґрунті.

В актуальності дослідження теми переконує і ступінь її наукової розробленості. У Франції різні її аспекти досліджені у працях П. Авріля, Л. Аммона, Ф. Ардана, Ф. Борелли, І. Гіше, М. Дебре, М. Дюверже, Ж.-П. Жаккє, Є. Золлер, П. Котти, Б. Шантебу, Ж. Шаттелена та ін. Проблеми, пов’язані з функціонуванням інституту Глави держави, активно розроблялися у дореволюційному російському державознавстві (О.С. Алексєєв, Ю. Гачек, В.М. Гессен, О.Д. Градовський, С.В. Займовський, Б.О. Кістяківський, М.М. Коркунов, П.І. Новгородцев, Б.М. Чичерін та ін.). У наш час конституційний інститут Президента активно розглядається у публікаціях, авторами яких є: С.А. Авак’ян, В.Б. Авер’янов, М.В. Баглай, Ю.П. Битяк, Ф.Г. Бурчак, А.З. Георгіца, Л.М. Ентін, В.М. Єрмолаєв, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.П. Колісник, Ю.М. Коломієць, О.Л. Копиленко, Л.Т. Кривенко, В.В. Маклаков, О.Г. Мурашин, Н.Р. Нижник, Л.А. Окуньков, В.Ф. Погорілко, М.А.Сахаров, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, Б.А. Страшун, В.Я. Тацій, Ю.О. Тихомиров, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.Є. Чиркін, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, В.Д. Яворський та ін. В Україні було підготовлено і захищено ряд кандидатських дисертацій (С.А. Агафонов, Д.М. Бєлов, О.В. Бойко, Р.П. Князевич, Н.Г. Плахотнюк, С.Г. Серьогіна, В.А. Шатіло та ін.). Але ця проблематика в Україні досліджена недостатньо: більшість публікацій присвячені тільки окремим аспектам теми, низка дискусійних теоретичних питань потребує подальшого аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в межах комплексних тем: “Конституційне, адміністративне і фінансове право в Україні в умовах переходу до ринкової економіки: проблеми теорії і практики” (№ держреєстрації 0106U008492), а також “Феноменологія конституційного, адміністративного і фінансового права постсоціалістичної України” (№ держреєстрації 0106U008492).