ПРИТРИМАННЯ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбулися в Україні останнім часом, обумовили істотну модифікацію змісту суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. На жаль, характерною відмінністю сучасного цивільного обороту стали низький рівень договірної дисципліни, значне збільшення кількості невиконаних чи неналежно виконаних правочинів. Це, у свою чергу, обумовило нагальну потребу в підвищенні захисту інтересів учасників цивільного обороту та загострило проблему забезпечення належного виконання зобов’язань, яка фактично є вічною, оскільки наявність між сторонами зобов¢язальних правовідносин сама по собі ще не гарантує їх належне виконання.

В цілях захисту інтересів кредитора і попередження або зменшення розміру негативних наслідків від можливого невиконання або неналежного виконання зобов¢язання боржником використовується інститут забезпечення виконання зобов¢язань.

Сучасні забезпечувальні засоби досить різноманітні, при цьому їх поділяють на загальні, що підлягають застосуванню в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, та спеціальні, що встановлюються за згодою сторін або за прямою вказівкою закону. Останні засоби у цивілістиці іменують способами забезпечення виконання зобов’язань, а у ЦК України – видами забезпечення виконання зобов’язань.

У ЦК України вдосконаленню інституту забезпечення виконання зобов’язань приділено значну увагу, про що, зокрема, свідчить розширення переліку видів забезпечення та доповнення їх таким новим видом, як притримання. Разом з тим, цей спосіб забезпечення виконання зобов’язань новим можна назвати лише з певним ступенем умовності, оскільки він був відомий вітчизняному праву як радянського, так і дорадянського періоду, хоча термін “притримання” вживався не завжди.

У вітчизняній правовій доктрині притримання залишається без належної уваги дослідників. У наукових працях розглядаються переважно загальні положення забезпечення виконання зобов’язань та окремі види забезпечення, що є традиційними для нашого права. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань не було предметом глибоких наукових досліджень в Україні, багато його аспектів залишаються невивченими і в даний час: характерні риси та правова природа, відмежування від інших інститутів цивільного права, об’єкти, суб’єкти права притримання, зміст забезпечувальних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення.

Притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання, можливість застосування якого передбачена в законі і не потребує додаткового договірного регулювання, має великий потенціал для широкого застосування у зобов’язальних відносинах як юридичних, так і фізичних осіб.

Однак недосконале законодавче регулювання притримання породжує численні питання у правозастосувальній практиці, що не лише гальмує активне використання цього ефективного і досить простого способу забезпечення виконання зобов’язань, але й може взагалі дискредитувати цей давній цивільно-правовий інститут, який пройшов багатовікову перевірку і залишився в сучасному юридичному інструментарії багатьох країн світу.

Враховуючи викладене, актуальність наукового дослідження проблемних питань притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань зумовлена відносною новизною інституту притримання у цивільному праві України, недосконалістю законодавства в частині регулювання цього виду забезпечення виконання зобов’язань та потребою наукового обґрунтування шляхів його подальшого розвитку, недостатньою теоретичною розробкою даного правового інституту, необхідністю визначення його місця в системі цивільного права.

Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з науково-дослідною темою правничого факультету Національного університету “Києво-Могилянська академія” “Актуальні проблеми цивільного і підприємницького права” (номер державної реєстрації 0106U005206 – 2004-2015 роки).