КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Автореферат

Ключовою умовою досягнення стратегічних цілей, зміцнення політичної та економічної ролі України у світовому співтоваристві є забезпечення невпинного зростання її конкурентоспроможності. У сучасному світі, який стрімко глобалізується, здатність швидко адаптуватися до міжнародної конкуренції стає найважливішою умовою успішного і сталого розвитку кожної держави.

Актуальність теми. Глобалізація економіки модифікує процеси конкуренції на світових ринках при їх зростаючій лібералізації та транснаціоналізації, що робить конкурентне середовище України відкритим для активних дій зовнішніх ринкових суб’єктів. За таких умов уже неможливо уявляти собі результативну політику підвищення конкурентоспроможності лише як результат політики окремо взятої країни. Ця політика дедалі зростаючою мірою зумовлюватиметься взаємодією національної держави та її економіко-правової системи з міжнародними інституціями, а спосіб такої взаємодії визначатиме характер і напрями розвитку потенціалу конкурентоспроможності національної економіки.

Відтак позиціювання України у глобальному просторі полягає в тому, щоб сфокусувати увагу на змісті основних проблем національної конкурентоспроможності, зафіксувати точку відліку стану її індикаторів серед інших держав, визначити передумови для необхідних змін, розширивши спектр аналітичного уявлення та стратегічного мислення державних органів, які приймають рішення з питань забезпечення конкурентоспроможності країни.

В економічній науці проблема національної конкурентоспроможності є однією з ключових. Значний вклад у її дослідження здійснили такі західні вчені, як П. Кругман, С. Ліндер, Б. Олін, М. Портер, Д. Сакс, Л. Саммерс, Дж. Харт, Е. Хекшер. Останнім часом ці проблеми розробляються також вченими з пострадянських країн, зокрема – українськими та російськими (Я. Базилюк, О. Білорус, Б. Буркинський, М. Делягін, Я. Жаліло, В. Іноземцев, Б. Кузик, Д. Лук’яненко, С. Меншиков, І. Спиридонов, С. Соколенко, Р. Фатхутдінов, Т. Циганкова, Ю. Яковець та ін.).

Сутність глобалізації, економічні та неекономічні чинники її впливу на рівень національної конкурентоспроможності розглядались у працях таких вчених, як К. О’Рурк, Дж. Вільямсон, Р. Робертсон, М. Кастельс, М. Ільїн, В. Кувалдін, В. Колонтай, П. Кеннеді, Д. Хелд, Дж. Стігліц. Неекономічні чинники, пов’язані з сучасними процесами геополітичного домінування та культурної експансії Заходу, ґрунтовно розкрито такими вітчизняними вченими, як С. Кримський, Ю. Пахомов, Ю. Павленко. Про роль держави у процесах глобалізації висловилися такі вчені, як К. Омае, Р. Гілпін та ін. Взаємозв’язок ТНК і транснаціоналізації досліджено у працях таких вчених, як О. Гаврилюк, Б. Губський, О. Рогач, О. Шнирков, А. Шевцов, С. Якубовський, М. Бломстром, М. Кессон, Дж. Даннінг та ін.

Разом з тим у дослідженнях, присвячених конкурентоспроможності національної економіки, домінують досить однобічні уявлення про передумови для реалізації конкурентних переваг, розглядаються, насамперед, міжнародні порівняння та відповідні рейтинги, у яких Україна виглядає не найкраще. Водночас багато питань, які стосуються внутрішніх засад розвитку конкурентного середовища, залишаються в тіні. Недоліком поширених версій є й відсутність структурного аналізу взаємозв’язків у національній економіці як цілісності, що виявляє головні джерела та ключові напрями проекту модернізації, здійснення якого державою та бізнесом дозволить забезпечити необхідний рівень національної конкурентоспроможності.

У працях вітчизняних науковців О. Амоші, В. Александрової, Ю. Бажала, О. Болховітінової, З. Борисенко, В. Гейця, А. Даниленка, Б. Кваснюка, С. Кірєєва, І. Крючкової, М. Меламеда, В. Мунтіяна, Л. Мусіної, В. Семиноженка, В. Сіденка, Л. Федулової, Л. Шинкарук та ін. обґрунтовано, що саме в межах розв’язання проблеми національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації вирішується проблема формування стратегії та політики довгострокового соціально-економічного розвитку України. Однак подальшого уточнення потребують цілі, механізми, пріоритети та принципи розвитку, що закладатимуться у цій стратегії.

Подальшого дослідження потребує проблема посилення інноваційного вектора економічної динаміки як функції поліпшення макроструктурних пропорцій економіки та оптимізації відтворювальних процесів, зокрема – через інструменти інвестиційної, податкової та амортизаційної політики держави і визначення відповідних пріоритетів державної політики нагромадження.

Загальною передумовою для конкурентоспроможності національної економіки є рівень її капіталізації. Тому одна з центральних проблем полягає в активізації інвестиційно-інноваційної модернізації економіки та її технологічному оновленні. Цій проблемі присвячено чимало сучасних як зарубіжних, так і вітчизняних наукових досліджень. Проблеми нагромадження та інноваційного оновлення основного капіталу розглядали такі спеціалісти, як А. Вайнштейн, Ю. Іванов, Я. Кваша, В. Красовський, Ю. Куренков, В. Фальцман. Серед вчених пострадянського періоду, які досліджували окреслену проблематику, слід відзначити праці Є. Гайдара, В. Іноземцева, В. Логинова, Л. Несторова, В. Полтеровича. Підходи до подолання інвестиційно-інноваційної кризи в Україні викладено у працях вітчизняних науковців, зокрема – А. Гальчинського, В. Найдьонова та ін. Тим часом у цих дослідженнях теоретичні та методичні аспекти відтворення основного капіталу в контексті прискорення технологічної модернізації в Україні розкриваються недостатньо. Зокрема, вузьким місцем залишаються аналіз структурних аспектів нагромадження, визначення тих ключових позицій, які повинні найбільшою мірою сприяти національній конкурентоспроможності.

Отже, в умовах загострення глобальної конкуренції, наростання стратегічних викликів суспільству та економіці України зростає також необхідність продовжити дослідження національної конкурентоспроможності, не тільки беручи до уваги чинники та ознаки, але й розглядаючи конкурентоспроможність як процес, що відбувається під впливом цілої сукупності факторів, які постійно розвиваються та змінюються. Усе це і визначило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота містить результати досліджень автора, які проводились у межах науково-дослідних робіт відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”: “Реальний сектор економіки в структурі ВВП” (№ДР 0105U003204) – розділ “Фактори та індикатори конкурентоспроможності національної економіки”, “Державна амортизаційна політика як чинник активізації інноваційно-інвестиційних процесів в економіці” (№ДР 0107U005487) – розділ “Аналіз науково-методичних та практичних підходів до визначення економічної та фіскальної сутності амортизації”. Автором розроблені пропозиції та рекомендації щодо удосконалення амортизаційної політики.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка на основі теоретичних і статистичних джерел теоретико-методологічних підходів до формування сутнісних та специфічних факторів та умов, які визначають і забезпечують характер та напрями розвитку потенціалу конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

– охарактеризувати сутність і тенденції постіндустріальної глобалізації та транснаціоналізації вітчизняного ринку;

– розкрити роль державної політики у забезпеченні конкурентоспроможності національних товаровиробників;

– з’ясувати природу та особливості конкуренції на глобальному ринку;

– оцінити позиції вітчизняної фірми-експортера у глобальній економіці;

– розширити обґрунтування провідної ролі модернізації капіталу й розвитку людського потенціалу як основних чинників підвищення національної конкурентоспроможності;

– виявити механізми та інструменти впливу науково-технічної, технологічної, інноваційної, податкової, амортизаційної та зовнішньоекономічної політики на рівень конкурентоспроможності національної економіки;

– розробити концептуальні засади та обґрунтувати пропозиції щодо забезпечення невпинного зростання конкурентоспроможності країни.