КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Одними із найгостріших проблем, вирішення яких стоїть на порядку денному перед сучасною українською державою, є проблеми, пов’язані з реалізацію виконавчої влади та побудовою системи органів, які її здійснюють, адже внаслідок реалізації виконавчої влади відбувається прямий і безпосередній вплив на процеси суспільного розвитку. Особливого значення при вирішенні проблем, пов’язаних із виконавчою владою, необхідним є вивчення теоретичного аналізу, осмислення базових основ, а також якісного нормативно-правового регулювання статусу складових елементів системи органів виконавчої влади України. Така необхідність зумовлена суто практичними потребами підвищення якісного рівня діяльності системи органів виконавчої влади України та її змістовної переорієнтації на реалізацію прав та свобод людини і громадянина.

Аналіз сучасного стану теоретичної та практичної розробки питання статусу органів виконавчої влади України дає змогу виявити деякі проблемні моменти, які необхідно розглянути і запропонувати шляхи їх вирішення. Зокрема, йдеться про збереження впливу традиційних підходів і методів у теоретичному аналізі феномену виконавчої влади, існування прогалин та суперечностей у правовому регулюванні питань, пов’язаних із діяльністю органів виконавчої влади України. Так, досі не прийнято Закон України “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”, актуальними залишаються питання конституційності окремих положень нещодавно прийнятого Закону України «Про Кабінет Міністрів України», очевидним є застарілий характер Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Завдяки вищій юридичній силі Конституції України та основоположному характеру норм конституційного права особливого, пріоритетного значення у процесі дослідження феномену виконавчої влади набуває аналіз саме конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України. Дослідження конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України стає особливо актуальним у контексті потреби наступного вдосконалення конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні та завершення започаткованої у 1998 році адміністративної реформи, подальша реалізація якої неможлива без наукового обґрунтування, чіткого розуміння конституційно-правового статусу органів виконавчої влади та його якісного нормативно-правового забезпечення.

Наведені фактори зумовлюють необхідність наукових розробок та практичних рекомендацій у досліджуваній сфері, а також свідчать про її актуальність.

Слід відзначити, що загальнотеоретичні питання статусу органів виконавчої влади досліджувались у наукових працях таких філософів та мислителів, як Аристотель, Полібій, Г. Гегель, Т. Гобс, Т. Джефферсон, Дж. Локк, Дж. Медісон, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Для дисертаційної роботи важливе значення мали наукові розробки таких учених – теоретиків держави і права та фахівців у галузі конституційного та адміністративного права, як С.А.Авакян, В.Б.Авер’янов, Ф.М.Аляутдінов, Л.К.Байрачна, Д.М.Бахрах, І.Л.Бачило, К.С.Бєльський, А.І.Бобилєв, Н.А.Богданова, С.К.Бостан, В.О.Величко, Б.М. Габричидзе, А.З.Георгіца, І.П.Голосніченко, І.І.Дахова, В.А.Дерець, А.В.Дуда, Л.М.Ентін, В.П.Єрмолін, В.І.Іващенко, В.М.Кампо, П.В.Кикоть, С.П.Кисіль, Ю.М.Козлов, В.П.Колісник, І.Б.Коліушко, А.М.Колодій, В.К.Колпаков, О.Л.Копиленко, В.В.Кравченко, О.Д.Крупчан, А.Р.Крусян, Є.Б.Кубко, О.Є.Кутафін, Б.М.Лазарєв, А.В.Макаренко, М.Н.Марченко, О.В.Марцеляк, В.Ф.Мелащенко, А.О.Мішин, Г.О.Мурашин, В.С.Нерсесянц, Н.Р.Нижник, А.Ф.Ноздрачов, Д.М. Овсянко, М.Ф.Орзіх, О.М.Осавелюк, В.С.Основін, В.Ф.Погорілко, О.І.Полянський, Т.О.Проценко, Л.М.Силенко, О.Ф.Скакун, Ю.М.Старілов, В.П. Тимощук, Ю.М.Тихоміров, В.В. Толстошеєв, Ю.М.Тодика, О.О.Томкіна, О.Ф.Фрицький, В.Є.Чиркін, О.І.Черкасов, В.М.Шаповал, Н.Г.Шукліна, М.К.Якимчук.

Не зважаючи на значну кількість публікацій у окресленій сфері, проблема визначення поняття конституційно-правового статусу органу виконавчої влади та специфіки конституційно-правового статусу різних видів органів виконавчої влади України залишається комплексно недослідженою. Відсутність ґрунтовного теоретичного осмислення конституційно-правового статусу органу виконавчої влади зумовлює існування труднощів для повноцінного функціонування як системи органів виконавчої влади, так і конституційної системи стримань і противаг України.

У вітчизняній науці конституційного права питання пов’язані з проблемою конституційно-правового статусу органу виконавчої влади, розкривалися недостатньо чітко і фрагментарно.

Необхідно відзначити також й те, що за останній період в Україні захищено ряд дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів загальної проблеми конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України. Однак ці праці не містять комплексного наукового підходу до проблеми визначення конституційно-правового статусу органу виконавчої влади та специфіки конституційно-правового статусу різних видів органів виконавчої влади України. Тому дане дослідження органічно їх доповнює, а наявність зазначених робіт не позбавляє його актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема вона є складовою програми “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний номер № 0103U007975).