ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В АПК: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціонування сучасного агропромислового комплексу України зумовлює техногенні зміни довкілля, що мають економічні та соціальні наслідки. Погіршення стану здоров’я людей в нашій країні та відносно коротка тривалість їх життя безпосередньо пов’язані із забрудненим довкіллям та незадовільним рівнем екологічної безпеки харчування. Проте вітчизняна аграрна політика апріорно спрямована на виконання економічних завдань АПК і, фактично, не містить екологічної складової, хоча саме сільськогосподарські і переробні технології, які нині широко застосовуються, спричиняють забруднення ґрунтів та інших природних ресурсів і не забезпечують виробництво якісної та екологічно чистої продукції в національному масштабі. Відтак, формування та реалізація екологічної політики в АПК є нагальною проблемою сьогодення.

Серед науковців та практиків утверджується розуміння того, що негативні екологічні впливи на довкілля, зумовлені сільськогосподарською діяльністю, невідворотньо посилюються, а отже, уряд повинен ініціювати запровадження системи заходів, спрямованих на вирішення екологічних проблем, які за рівнем свого взаємодоповнення, логічної послідовності та масштабності впливу могли б претендувати на статус урядової політики. Однак окремі розрізнені пропозиції науковців не дають можливості комплексно визначити чинники, що призводять до негативних екологічних наслідків, а отже, аргументувати доцільність і науково виважену спрямованість урядових дій. Потреба в обґрунтуванні такої теоретичної платформи та наукової методології, на яких би базувався аналіз екологічних проблем в АПК і синтез концептуальних засад відповідних державних програм майбутнього, зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Слід зазначити, що серед тих, хто вперше звернув увагу на зв’язок між розвитком економіки і станом довкілля, а також на необхідність регулювання взаємовідносин людства і природного середовища, були всесвітньо відомі українські вчені С. А. Подолинський і В. І. Вернадський. Вони довели, що стан довкілля залежить, насамперед, від результатів економічної діяльності людей. Збагачуючи теоретичну спадщину видатних земляків, вагомий внесок у розвиток теорії та методології екологічної політики, як особливого виду суспільної діяльності, зроблено сучасними вітчизняними науковцями О. Ф. Балацьким, І. К. Бистряковим, О. О. Веклич, Т. П. Галушкіною, Л. С. Гринів, Б. М. Данилишиним, С. І. Дорогунцовим, Я. В. Ковалем, Л. Г. Мельником, Є. В. Мішеніним, В. С. Міщенком, І. М. Синякевичем, В. М. Трегобчуком, Ю. Ю. Туницею, С. К. Харічковим, М. А. Хвесиком, Г. В. Черевком, Л. Б. Шостак та ін. Окремі аспекти процесів формування та реалізації екологічної політики висвітлено у працях російських дослідників Е. В. Гірусова, О. С. Грініна, М. Н. Лук’янчикова, М. А. Орєхова, К. В. Папенова, І. М. Потравного, Б. В. Прикіна, М. В. Чепурних та ін.

Розроблення теоретичних та методологічних засад розв’язання екологічних проблем в АПК здійснено В. А. Борисовою, П. П. Борщевським, Р. Іванухом, М. В. Калінчиком, О. Л. Кашенко, М. А. Лендєлом, О. Г. Мордвиновим, О. М. Паламарчуком, М. М. Федоровим, О. М. Царенком та ін. В їх наукових працях розкрито економічні аспекти відтворення та раціонального використання природних ресурсів в АПК, запропоновано шляхи досягнення зрівноваженого стану цієї сфери національної економіки. Однак завдання екологічної політики та роль уряду у їх виконанні залишаються невизначеними, оскільки дотепер не обґрунтовано концептуальні підходи до державного регулювання процесів використання природних ресурсів та запобігання шкідливих екологічних впливів, зумовлених функціонуванням агропромислового комплексу.

Найавторитетнішими зарубіжними дослідниками У. Дж. Баумолем, Г. Дейлі, М. Коммоном, Р. Костанзою, П. Ніджкемпом, У. Е. Оутсом, Д. Пірсом, А. Рендоллом, К. Тізделлом, Т. Тітенбергом, Б. Філдом та ін. розроблено теоретичні засади, що можуть бути використаними при вирішенні екологічних проблем за допомогою ринкових інструментів. Але їх застосування потребує методологічних уточнень та адаптації до галузевих особливостей вітчизняного АПК. Крім того, проблемою є необхідність узгодження дії економічних регуляторів з дією адміністративних та інституціональних інструментів, які є специфічними для кожної окремої країни.

Отже, виникає потреба у обґрунтуванні теоретичних та методологічних засад, які забезпечили б системність аналізу чинників, що зумовлюють екологічні проблеми в АПК, визначили роль і місце екологічної політики у його розвитку, розкрили значення урядових регуляторних дій як складової екологічної політики, створили наукове підґрунтя для вибору інструментів та організаційних форм її реалізації. Необхідність теоретичного та методологічного підґрунтя для формування та реалізації екологічної політики в АПК України визначила доцільність здійснення окремого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати якого відображено в дисертаційній роботі, проводилися впродовж 1996-2007 рр., зокрема на кафедрі аграрної та світової економіки економічного факультету Львівського державного аграрного університету у 2003-2006 рр. Вони здійснені відповідно до плану науково-дослідної роботи на 2000-2005 рр. за темою ”Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (державний реєстраційний номер 0100U002332). У 2006-2007 рр. дослідження було продовжено у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за темою „Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (державні реєстраційні номери 0106U005193 і 0106U005261), затвердженою на 2005-2008 рр