КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наприкінці минулого століття Український народ, мобілізувавши свій державотворчий потенціал, виявляючи при цьому державницький інстинкт та демонструючи значну державотворчу волю, відновив свою національно-правову державність, що стало знаменною подією у багатовіковій героїчній і, на жаль, трагічній історії нашого народу.

Саме державницький інстинкт українського народу допомагав усвідомлювати з покоління в покоління невідкладну нагальну потребу власної незалежної самостійної держави. Боротьба української нації за свободу і державність не була і не є намаганням утворити власну державу з нічого. Українська нація має свою стародавню культуру, багату історичну спадщину, і сама спроба ворогів загарбати країну викликала смертельну образу та опір, мобілізувала сили для безкомпромісної боротьби.

Українська державність стала виявом політичного рівня національної свідомості та вищого рівня політичної культури народу, який прагне самовизначення. Сьогодні ми з упевненістю можемо стверджувати, що Україна є суверенною і незалежною державою. Вона має власну, притаманну сучасним цивілізованим державам конституційну систему органів державної влади, своє національне законодавство, намагається посісти чільне місце у світовому і європейському співтовариствах. Тому актуальність теми зумовлена саме новітнім етапом становлення і розвитку в новому тисячолітті України як демократичної, соціальної та правової держави. І в цьому аспекті, насамперед, сутнісне значення набуває гарантування забезпечення інтересів і прав Українського народу, що можливе при юридично точній і повній реалізації конституційно-правових норм. А це можливо за умови комплексного та системного дотримання конституційних положень, принципів і норм усіма державними та громадськими інституціями.

Актуальність дослідження пояснюється ще й тим, що саме конституційно-правові норми спрямовані на здійснення істотного впливу на суспільний характер політико-правових змін. Вони мають сприяти гуманізації держави і права, утверджувати нові соціальні відносини, вдосконалювати законодавчий процес і формувати високу суспільну та індивідуальну свідомість загалом.

Крім того, сучасні політико-правові реалії ставлять на порядок денний питання внесення змін до Конституції. Водночас неефективна дієвість механізмів застосування норм Основного Закону суттєво стримує поступ українського суспільства на шляху подолання соціально-економічної кризи й формування ефективної демократичної системи управління.

Становище, що склалося в суспільстві, зумовило обрання теми дослідження як актуальної і такої, що має науково-практичну значимість. Так, потребує наукового обґрунтування низка таких питань: визначення ознак та змісту конституційно-правових норм; дослідження їх видів та особливостей; конкретизація функцій та виявлення соціальної цінності конституційно-правових норм; теоретико-правові та практичні питання форм реалізації і закономірностей застосування конституційно-правових норм.

Це не повний перелік чинників, що зумовили вибір теми дисертації і проведення наукового дослідження теоретико-правових та практичних проблем реалізації конституційно-правових норм.

Водночас в Україні немає цілісного концептуального дослідження цієї проблеми в єдності теоретичних, правових і прикладних аспектів. Наявні роботи або стосуються окремих питань, або мають галузевий характер, або містять лише теоретичний чи правовий аналіз.

Хоча на рівні монографій, підручників, наукових статей окремі питання поняття та реалізації конституційно-правових норм досліджувались у наукових працях вітчизняних вчених таких, як: В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, А.З. Георгіца, С.Д. Гусарєв, В.О. Демиденко, В.С. Журавський, Н.К. Ісаєва, Б.В. Калиновський, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, М.І. Корнієнко, Т.А. Костецька, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривенко, Г.О. Мурашин, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, Н.А. Пелих, В.Ф. Погорілко, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюк, П.Б. Стецюк, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, Я.В. Чистоколяний, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, однак комплексного науково-теоретичного дослідження, яке б поєднувало у собі питання ознак і змісту конституційно-правових норм, їх види та особливості, функції, соціальну цінність, теоретико-правові та практичні питання форм реалізації і закономірностей їх застосування, ще не проводилось.

Дисертації, які захистили останнім часом українські правники О.В. Сінькевич, Я.В. Чистоколяний, містять певний науковий аналіз окремих аспектів конституційно-правових норм. Але ці дослідження не присвячені системному висвітленню теоретичних та практичних аспектів реалізації конституційно-правових норм. Отже, ця тема є ще не вивчена і потребує відповідної розробки.

Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять, насамперед, Конституція України, конституції зарубіжних країн, Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. та інші нормативно-правові акти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до “Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001–2005 рр.” від 5 квітня 2001 р. і “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002–2005 рр.”, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635.

Тема дисертації також є складовою частиною програми наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України: “Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період
2004–2009 рр.”, затвердженої Наказом МВС України від 5 червня 2004 р. № 755.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Київського національного університету внутрішніх справ.