БАНКИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлюється суттєвим зростанням ролі банківських установ на сучасному етапі розвитку економіки України, їх участю у фінансовій діяльності держави та впливом на підприємницьку діяльність усіх суб’єктів господарювання.

Тема дисертаційного дослідження вибрана з урахуванням того, що ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банківських установ, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Податково-правовий статус банків є однією з основних категорій податкового права, як підгалузі фінансового права. Від його сутності, змісту і правового регулювання залежить ефективність реалізації значної кількості податкових норм.

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок та пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Не дивлячись на досить велику наукову і практичну цінність, вивченню питань податково-правового статусу банків представниками юридичної науки не приділялося належної уваги. На даний час в Україні немає жодного дисертаційного дослідження або монографічної роботи, спеціально присвяченій даній проблемі. Відсутній загальний комплексний аналіз теоретичних проблем, пов’язаних із податковою правосуб’єктністю банківських установ. В окремих напрямках сформовані спірні судження та висновки. Цим і пояснюється вибір теми дослідження, її актуальність та значення.

Теоретичну основу роботи склали праці С. С. Алексєєва,                       С. М. Братуся, С. А. Комарова, М. Н. Марченко, Р. Й. Халфіної,                 Г. Ф. Шершеневича, які присвячені проблемам предмета і методам правового регулювання, суб’єктам права, теорії правовідносин, що являють собою основу будь-якого дослідження у сфері права. Тема, яка розглядається, пов’язана із загальними проблемами фінансового права. Значний внесок у розробку даних питань внесли праці               Д. А. Бекерської,   Л. К. Воронової, О. Н. Горбунової, О. Ю. Грачової, М. В. Карасєвої, М. П. Кучерявенка, П. С. Пацурківського,                  Ю. А. Ровінського, Л. А. Савченко,   Н. І. Хімічевої.

Серед українських дослідників, які займалися питаннями оподаткування, та праці яких були використані при написанні дисертації, слід виділити Р. О. Гаврилюк, Л. А. Клюско,                        Т. Є. Кушнарьову, М. О. Перепелицю, Н. Ю. Пришву,                            О. В. Щербанюк. До аналізу банківської діяльності у сфері оподаткування зверталися у своїх дослідженнях Н. В. Агафонова,       А. В. Бризгалін, Л. І. Гончаренко, Л. Г. Єфімова, І. Б. Заверуха,            В. Л. Кротюк, О. П. Орлюк, О. О. Поляк, В. В. Попов, А. О. Селіванов,                      Г. А. Тосунян, О. Є. Щербакова.

Праці зазначених вчених склали науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 27.03.2003 року (протокол № 8). Дисертаційне дослідження виконане як частина загального плану роботи Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії державної податкової служби України. В окремих аспектах вона пов’язана з темою: “Методичні основи та концепція організації планування податкових надходжень” (номер державної реєстрації 0103V007532). Обраний напрямок дослідження знаходить своє підтвердження в указі Президента України “Про Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року” від 24.05.2000 року         № 717/2000.