ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. Продовольча безпека звичайно розуміється як забезпечення населення продовольством. Проте, розвиненому суспільству потрібне забезпечення корисним, безпечним для здоров’я і досить дешевим продовольством. При цьому проблема екологічної безпеки продуктів харчування для здоров’я населення, а також питання їх якості в останні роки набувають особливої актуальності. Наше суспільство ще не усвідомило, що це не частина екологічної  проблеми, а її квінтесенція, її суть.

Вирішення екологічних проблем вимагає додаткових витрат, здійснення яких є проблематичним, оскільки сьогодні в якості головної причини деградації агропромислового виробництва України називають відсутність капіталу у сільського товаровиробника. Збитковість сільського господарства виражається не тільки "диспаритетом цін" і високими трансакцiйними витратами у сфері обігу сільгосппродукції, але й низьким рівнем організації виробництва, а також високими витратами на підтримку технологічної забезпеченості і трудової дисципліни. Ознакою низького рівня організації виробництва є високий рівень втрат сировини та низький коефіцієнт виходу готової продукції, що є причиною неконкурентоспроможностi вітчизняного агропромислового виробництва.

Таким чином, для піднесення агропромислового виробництва необхідні механізми вирішення цих трьох комплексних проблем.

З основних складових продовольчої безпеки – виробництво достатньої кількості продукції, забезпечення оптимальної структури споживання, формування і зберігання достатніх запасів, соціально-економічна доступність продовольства, екологічна безпека продовольства – остання є найменш врахованою.

Сьогоднішнє реформування виробничих (економічних) відносин в аграрному секторі не повною мірою торкається природокористування і охорони навколишнього середовища, а в екологічному регулюванні застосування ринково орієнтованих економічних методів господарювання є недостатнім. Проблема екологізації агропромислового виробництва значною мірою залишається предметом теоретичних досліджень. Постійне списання боргів сільськогосподарських і агропромислових підприємств, певна їх відокремленість від загальної системи екологічних платежів призвели до утилітарного ставлення до агроприродних ресурсів і погіршення асиміляційних властивостей природного середовища. Все це послужило причиною порушення рівноваги між природою і суспільством та збільшення економічних збитків, які загрожують продовольчій безпеці.