ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна до часу проголошення незалежності не мала власного закону про статус депутатів місцевих рад, оскільки на протязі майже 20 років діяв союзний закон „Про статус народного депутата СССР”. У 1994 році Верховна Рада України прийняла Закон „Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів”, який діяв більш як 8 років, проте, багато в чому він мав положення, притаманні періоду існування радянської системи місцевих рад.

З прийняттям Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” на підставі Нової Конституції України, багато положень Закону  1994 року не відповідали згаданому Закону, незважаючи на те, що згідно із статтею 49 Закону „Про місцеве самоврядування” мав бути прийнятий новий закон про статус депутатів рад місцевого самоврядування.

Тому з прийняттям нового Закону „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року дослідження питань щодо змісту статусу депутата ради місцевого самоврядування є досить актуальним завданням, оскільки дисертаційних робіт з цього питання за роки існування незалежної України не було.

Між тим, такі питання як з‘ясування змісту імперативного депутатського мандату у порівнянні з вільним мандатом народного депутата до кінця не з‘ясовано, не досить повно вирішені питання щодо взаємовідносин депутата з територіальною громадою, виборцями, головою громади, виконавчими органами ради, з органами самоорганізації населення, головами місцевих державних адміністрацій; не з‘ясовано проблеми щодо процедури порядку відкликання депутата ради місцевого самоврядування, тощо.

Крім того, проведення на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні муніципальної реформи, основними напрямками якої є посилення ролі територіальної громади, а звідси, і вирішення нею основних повноважень на місцях, з нормативним закріпленням їх у статутах громади, об‘єктивно вимагає значної активізації діяльності всіх елементів системи місцевого самоврядування, перш за все, депутатів місцевих рад, їх виконавчих комітетів, голів сіл, селищ і міст. Проте, така активізація можлива лише при умові прийняття низки нормативно-правових актів, в яких визначалися б обов‘язки, права і відповідальність депутатів, представницьких  органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Така законодавча робота за останні роки активізувалася. Перш за все - це низка законів, які визначають статус службовців в органах місцевого самоврядування, правовий статус органів самоорганізації населення; продовжується плідна робота над новою редакцією  Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, а також над проектами законів, підготовлених Конгресом місцевих та регіональних влад в Україні у 2003 році: “Про територіальну громаду”, “Про самоврядування територіальних громад”, “Про місцеві вибори”, тощо. 

Ці нормативно-правові акти спрямовані на переміщення центру ваги, при вирішенні питань місцевого значення з органів місцевого самоврядування на територіальну громаду та депутатів місцевих рад, як її представників. Це, в певній мірі, відповідає самій сутності місцевого самоврядування, яке інтегровано в загальну систему управління справами суспільства і держави, при чому держава, її органи, в тому числі і на місцях в системі самоврядування згідно зі статтею 3 Конституції України підпорядковані людині і громадянину. Тобто місцеве самоврядування є засобом самоорганізації населення, перш за все, у територіальній громаді для вирішення наданих їм законом функцій і повноважень, тобто формою публічної влади, влади населення, яке проживає на певній території, при чому зв‘язуючою ланкою між територіальною громадою і органами місцевого самоврядування є депутати місцевих рад, основою діяльності яких є Закон „Про статус депутатів місцевих рад”, в якому визначені обов‘язки, права, взаємозв’язки з територіальною громадою і виборцями та відповідальність депутатів.

Саме активізація їх діяльності, в сучасний період проведення муніципальної реформи, може бути вирішальним фактором перенесення центру ваги з органів місцевого самоврядування у сферу діяльності  територіальних громад і депутатів місцевих рад.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема  дисертаційного дослідження обрана з урахуванням Концепції муніципальної реформи в Україні, одним із завдань якої є :підвищення ролі депутатів місцевих рад у вирішенні питань місцевого значення на підставі взаємодії з територіальною громадою, виборцями, органами самоорганізації населення. Тема обрана згідно з державними планами, відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії  внутрішніх справ України (протокол № 1 від 30 січня 2001 року) та включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік (Затверджено ректором НАВСУ 28 грудня 2001 року).