Проблеми захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Входження України у світове спів­това­риство вимагає узгодження національного законодавства та правозастосовчої практики із вимогами міжнародно-правових актів, особливо у сфері забезпечення основних прав людини. Приєднання Ук­раїни до Конвенції про права дитини обумовило внесення якісних змін до законодавства, що стосується охорони прав неповнолітніх, передбачення нових гарантій їх належного розвитку, особливо у сфері кри­мінально-процесуальної діяльності. Негативні тенденції розвитку злочинності неповнолітніх обумовлюють той факт, що дедалі більше дітей опиняються втягнутими в орбіту кримінального процесу. Наявність ряду вікових психофізіологічних особливостей, несформованість особистості, недостатня соціальна адаптованість неповнолітніх роблять їх надзвичайно сприйнятливими до зовнішніх впливів, насамперед негативних. Підвищена навіть за нормальних обставин уразливість дітей незмірно зростає в екстремальних умовах, якими для неповнолітніх можна вважати процедуру розслідування та розгляду справ у кримінальному судочинстві. В силу цього посилену увагу повинно викликати забезпечення належних механізмів охорони прав та законних інтересів неповнолітніх у кримінальному судочинстві.

Найістотнішою з гарантій охорони не­повнолітніх є забезпечення їм права на захист від кримінального переслідування і, на­самперед, права на кваліфіковану правову допомогу з боку захисника. Ефек­тив­ність інституту захисту в значній мірі визначається якістю правових норм, які регу­люють механізм забезпечення права на захист в кримінальному процесі і діяльність захисника. Проте слід відзначити наявність певних недоліків у правовому регулюванні захисту в кримінальному судочинстві, у тому числі і в справах неповнолітніх, зокрема, що стосується забезпечення  можливості реалізації процесуальних прав захисника, моменту допуску захисника до справи тощо.

Особливо помітними є недоліки законодавства щодо забезпечення права на захист неповнолітнім, які не досягли віку кримінальної відпо­відальності, у справах про застосування примусових заходів виховного характеру: хоча участь захисника у таких спра­вах є обов’язковою, переважна більшість норм статей 44-48 КПК серед його підзахисних називає тільки підозрюваного, обви­нуваченого, під­судного і засудженого, ігноруючи таких учасників кримінального судо­чинства, як не­повнолітні, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

Мають місце і певні проблеми у правозастосовчій сфері, пов’язані із недоліками у роботі органів, які здійснюють провадження у справі, недостатньою правовою культурою неповнолітніх та їх законних представників, неякісною роботою самих захисників. Тому значний інтерес становить дослідження ефективності захисту у справах неповнолітніх на сучасному етапі та виявлення комплексу факторів, що впливають на рівень ефективності.

Проблеми забезпечення неповнолітнім права на захист та діяльність захисника у справах неповнолітніх в наукових працях радянських та українських про­цесуалістів переважно розглядалась в контексті або загальних проблем захисту та діяльності захисника (праці М.С. Строговича, А.Л. Ципкіна, Г.П. Саркісянца, О.Д. Бойкова, Т.В. Варфоломеєвої та ін.), або загальних положень провадження в справах неповнолітніх (Н.І. Гуковської, А.І. Долгової, Л.Л. Каневського, В.В. Леоненка, М.М. Михеєнка,               Г.М. Міньковського,  Г.М. Омельяненка та ін.).

Певним аспектам захисту у справах неповнолітніх присвячені окремі дисертаційні роботи та монографії (Є.Г. Гаібов, В.І. Єлесін, Н.С. Макеєв,  Ю.І. Стецовський, В.В. Титаренко), проте опубліковані вони були ще в 60-70-х роках минулого століття. Крім того, нові соціально-економічні умови, суттєві зміни законодавства, в тому числі кримінально-процесуального, робота над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу вимагають комплексного наукового дослідження правового регулювання захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві, зокрема, питання щодо права на захист неповнолітніх, що не досягли віку кримінальної відповідальності, у справах про застосування примусових заходів виховного характеру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права і процесу юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В.Стефаника „Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського університету ім. В.Стефаника 28 вересня 1999 року, протокол  № 2.