СПАДКОВИЙ ДОГОВІР У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Кодифікація цивільного законодавства в Україні, важливою складовою частиною якої є реформа спадкового права, зумовлює активізацію наукових досліджень норм, пов'язаних з відповідною галуззю суспільних відносин, які традиційно вважалися одним з найбільш стабільних інститутів цивільного права.

Особливе місце серед норм цивільного права, які регулюють відносини спадкування, посідають ті норми, що стосуються спадкового договору, який є абсолютною новелою нового Цивільного кодексу України 2003 p., оскільки він не був передбачений ні Цивільним кодексом Української РСР 1922 p., ні Цивільним кодексом Української РСР 1963 p., ні іншими законодавчими актами в галузі регулювання спадкових відносин.

Запровадження цього договору, відомого законодавству багатьох європейських країн, можна визнати таким, що зумовлене потребами практики і, отже, є обгрунтованим з практичної точки зору.

У зв'язку з відсутністю у раніше чинному цивільному законодавстві відповідного інституту, а також фактично офіційним відкиданням ідей буржуазного права, що існувало раніше, питання теорії спадкового договору на момент прийняття нового ЦК України не були предметом досліджень, що зумовило спірність низки положень присвячених йому норм.

Оскільки спадковий договір належить до числа новел цивільного законодавства України, природно, виникли певні труднощі при з'ясуванні його сутності, значення, правової природи та місця у системі договорів цивільного права в Україні. З'ясування цих питань має не лише теоретичне, але і неабияке практичне значення, оскільки від розуміння характеру спадкового договору залежить формування нотаріальної та судової практики з цих питань.

Окремі публікації, головним чином, у вигляді коментарів, навчальних та науково-популярних видань тощо, з відповідної проблематики з'явилися лише після прийняття ЦК України. При ньому лише одна з них була присвячена виключно спадковому договору і мала характер порівняльного дослідження та критичного аналізу окремих аспектів цього нового інституту цивільного права України.

У кожному разі у всіх публікаціях, що з'явилися після запровадження спадкового договору в новому ЦК України, з одного боку, зазначалася виправданість врегулювання відповідних відносин у Цивільному кодексі, а з іншого, зверталася увага на недостатньо чітку і послідовну вирішеність низки питань, пов'язаних з цим договором. Очевидно, недоліки, які можуть вплинути на повноту захисту цивільних прав учасників відповідних відносин, мають бути усунені в процесі вдосконалення нового Цивільного кодексу. Разом з тим, оскільки вдеться про вже прийнятий Кодекс, наступні зміни і доповнення повинні мати виважений характер і бути надійно обґрунтованими.

Актуальність теми підвищується у зв'язку з тим, що з набуттям чинності ЦК України 2003 р. на практиці може виникнути чимало питань, пов'язаних з його укладенням спадкового договору, його змістом та виконанням, які потребуватимуть теоретичного та законодавчого уточнення. Зокрема, це: питання більш точного визначення самого поняття спадкового договору; аналіз особливостей вимог до осіб, які можуть бути відчужувачами та набувачами; встановлення меж розпорядження майном з боку відчужувача та вимог до набувача; з'ясування особливостей зміни, розірвання та припинення цього договору; співвідношення таких категорій, як спадковий договір, договір про довічне утримання та заповіт тощо.

В дисертаційному дослідженні були використані пращ вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, порівняльного правознавства: С.С. Алексеева, Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, С.І. Вільнянського, В.В. Вітрянського, Ю.М. Власова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.К. Дроникова, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновського, В.В. Луця, В. Нікольського, І.Б. Новицького, В.О. Рясенцева, О.А. Підопригори, І.C. Перетерського, И.О. Покровського, Ю.В. Романця, З.В. Ромовської, Є.О. Рябоконя, Н.О. Саніахметової, М.М. Сібільова, В.І. Серебровського, Є.І. Фурси, P.O. Халфіної, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченка, І.В. Шерешевського та ін.

Деякі з них присвячені аналізові інституту спадкування в цілому або головним його інститутам. Зокрема це праці Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, В.К. Дроникова, В.І. Курдиновського, В. Нікольського, Є.О. Рябоконя, С.Я. Фурси, P.O. Халфіної, І.В. Шерешевського. У низці інших праць міститься розгляд питань договірного права, які мають суттєве значення для дослідження поняття та сутності спадкового договору (праці В.В. Вітрянського, В.В. Луця, Ю.В. Романця, М.М. Сібільова та ін.).

Але системного комплексного наукового дослідження інституту спадкового договору поки ще існує. Стан законодавчого регулювання спадкового договору та відсутність нотаріальної та судової практики зумовили здійснення цього дисертаційного дослідження в контексті наукового забезпечення цивільної реформи України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції приватного права України".