ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛІВ ТА УПРАВЛІНЬ МІСЦЕВОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України стала фундаментом реформування правової системи України, створення якісно нового державного ме­ханізму, через запровадження поділу єдиної державної влади на самостійні гілки – законодавчу, виконавчу та судову.

За таких умов особливої актуальності набули питання побудови та діяльності місцевих органів державної виконавчої влади, які потребують особливої уваги, оскільки вони максимально наближені до  населення і безпосередньо втілюють у життя норми Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів. Пошук оптимальної моделі територіальної організації влади пов’язаний з децентра­лізацією та деконцентрацією повноважень центральних органів виконавчої влади, розмежуванням та збалансуванням з метою уникнення дублювання повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, державними адміністра­ціями та органами місцевого самоврядування. До прийняття Конституції України 1996 р. органи виконавчої влади становили, по суті, єдину систему органів державної влади поряд з представницькими органами – Радами народних депутатів, незважаючи на їхню істотну відмінність від останніх з функціонально-структурного погляду.

Після створення, місцеві державні адміністрації, як органи виконавчої влади загаль­ної компетенції стали організаційними центрами, що об’єднують оперативне керівництво господарською, соціально-культурною та адміністративною діяльністю на відповідній території.  Свої повноваження, щодо здійснення управління доруче­ними галузями (сферами) суспільного життя держадміністрації реалізують через відповідні  галузеві і функціональні відділи та управління, на які покладається головне наван­таження по вирішенню поставлених перед ними завдань. В зв’язку з цим, ана­ліз питань організації та діяльності держадміністрацій, а також  їх відділів і управ­лінь уявляється актуальним.

В науці адміністративного права, після прийняття Конституції України недо­статньо уваги приділено дослідженню правового положення відділів та управлінь, їх системи, структури, повноважень. Необхідно також зазначити, що правове поло­ження відділів та управлінь держадміністрацій залишилося поза межами конституцій­ного регулювання, оскільки вони не включені до органів місцевої держав­ної виконавчої влади.

Правовий статус та компетенція  кожного органу держави визначається його конкретним призначенням, місцем в загальній системі державних органів. Вказані елементи є основними і для дослідження правового положення відділів та управлінь держадміністрацій, так як вони розкривають їх державно-правову природу.

Відділи та управління обласної і районної держадміністрацій мають схожий правовий статус, порядок формування і діяльності, за виключенням територіальних меж, порядку підпорядкування та інш. Тому в дисертаційному дослідженні основна увага приділена відділам (управлінням) облдержадміністрації,  з застереженням щодо особливостей формування відділів (управлінь) районної держадміністрації.

В юридичній літературі питання про державно-правову природу відділів та управлінь держадміністрацій є спірним. Одні автори (В.Б. Авер’янов, А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський) вважають їх територіальними органами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші ж (В.В. Зуй) розглядають їх тільки як структурні підрозділи держадміністрацій. В літературі також існує думка (О.В. Д’яченко), що відділи та управління держадміністрацій є місцевими органами держав­ної виконавчої влади. В більшості наукових публікацій з адміністративного права та державного будівництва правовий статус відділів і управлінь місцевих держадміністрацій взагалі не розглядається.

Існування різних точок зору з приводу правового положення відділів та управ­лінь держадміністрацій пояснюється недостатньою розробкою правовою наукою питань системи, компетенції, організаційної структури та форм їх діяльності. Слід відмітити, що в юридичній літературі є роботи, які присвячені державним виконав­чим органам влади в цілому і майже відсутні дослідження діяльності структурних підрозділів держадміністрацій.

Викладене свідчить про необхідність широких узагальнень та обґрунтування на цій підставі шляхів визначення правового статусу відділів та управлінь держадмі­ністрації, уточнення їх правового положення, завдань, чим і обумовлена актуаль­ність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація ви­конана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми № 0186.0.070865 „Права людини і проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”.