АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови української державності одним з головних завдань є формування ефективної системи правової охорони інтелектуальної власності. Інтелектуальна діяльність гуманістичного характеру, спрямована на збагачення духовного світу людини, є одним із досить поширених видів суспільно корисної діяльності. Її результати у вигляді творів літератури, науки та мистецтва відповідно до чинного законодавства України визнаються об’єктами авторського права і підлягають правовій охороні з боку останнього.

Вагоме місце серед усіх творів, які охороняються авторським правом, належить творам образотворчого мистецтва. Художня творчість є одним з найбільш складних та тонких видів людської діяльності, вона органічно пов’язана з життям, з реальними потребами суспільного розвитку. Твори живопису, скульптури та графіки задовольняють естетичні запити людини, формують її світогляд, прикрашають та урізноманітнюють людське життя. Водночас, образотворче мистецтво є результатом творчої праці митців, які прагнуть отримати за нього певну грошову винагороду та захистити своє авторське ім’я. Регулюючи суспільні відносини з приводу створення та використання творів мистецтва, авторське право встановлює загальні правила поведінки суб’єктів з метою оптимального захисту прав творця з мінімальним обмеженням інтересів інших членів суспільства.

На сьогодні проблема авторського права на твори образотворчого мистецтва стає дедалі актуальнішою. І хоча позови про відновлення порушених авторських прав на твір живопису, скульптури, графіки тощо у судовій практиці і досі трапляються дуже рідко, питання правової охорони творів образотворчого мистецтва спричиняють інтерес не лише у цивілістів, а й у пересічних громадян, кожен з яких потенційно може бути автором твору.

Протягом останніх п’ятдесяти років у Радянському Союзі, зокрема в УРСР, здійснювались окремі наукові дослідження різних аспектів авторського права на твори образотворчого мистецтва. Правничій громадськості відомі ґрунтовні наукові праці В.А. Кабатова, Є.Л. Вакмана та І.А. Грінгольца, У.К. Іхсанова. Крім того, проблеми авторського права на твори образотворчого мистецтва частково висвітлювались в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як: Б.С. Антімонов, І.А. Бадиця, М.Й. Бару, Ю.Л. Бошицький, Л.М. Вишневецький, В. Вілле, Е.П. Гаврилов, Л.І. Глухівський, М.В. Гордон, І.І. Дахно, В.С. Дроб’язко, Р. Дюма, В.О. Жаров, В.Я. Іонас, О.С. Іоффе, Є.У. Іхсанов, В.О. Калятін, Ю.М. Капіца, М.Я. Кирилова, Н.Л. Клик, В.М. Корецький, Н.В. Макагонова, Ю.Г. Матвєєв,   О.М. Мельник, В.Л. Мусіяка, М.І. Нікітіна, Н.К. Оконська, О.А. Підопригора,  О.О. Підопригора, Д.М. Притика, З.В. Ромовська, М.В. Савельєва, О.Д. Святоцький, О.П. Сергєєв, В.І. Серебровський, І.В. Спасибо-Фатєєва, І.Г. Табашніков, Ю.П. Табуцадзе, Л.П. Тимофієнко, В.І. Торкатюк, К.А. Флейшиц, І.Я. Хейфец, С.А. Чернишова, В.Л. Чертков, Р.Б. Шишка, О.О. Штефан та інші. 

Діалектичне засвоєння доробок вище перерахованих науковців складає невід’ємну передумову подальших досліджень з даної проблематики, необхідність яких актуалізується у зв’язку зі зміною суспільних умов у нашій країні. З проголошенням незалежності та утворенням самостійної держави в Україні розпочався процес формування власного законодавства, що зумовило прийняття низки нормативно-правових актів, зокрема у сфері авторського права. На сьогодні норми авторського законодавства містить новий Цивільний кодекс України (далі ЦК України), Закон України “Про авторське право та суміжні права” (далі Закон), низка інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, положення яких пересікаються, суперечать одне одному.

Розвиток авторського законодавства України зумовлює необхідність перегляду та формування нових засад теоретичних та практичних аспектів авторського права, виокремлення особливостей дії норм даного правового інституту щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва. У сучасних умовах нерозв’язаними залишаються проблеми законодавчої дефініції твору образотворчого мистецтва, суперечливим та непослідовним є підхід законодавця до визначення у законі окремих особистих немайнових та майнових повноважень автора, відсутній механізм практичної реалізації права слідування та права доступу до твору образотворчого мистецтва, малоефективними є способи захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності – всі ці та інші нерозв’язані питання авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва і зумовлюють необхідність проведення відповідного дослідження.  

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Захист інтелектуальної власності. Роль ОВС в організації роботи по виявленню правопорушень, що посягають на об’єкти інтелектуальної власності”, затвердженої Наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.”.