МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАСТВА Автореферат

Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності правової охорони лісів України набула особливого загострення під час переходу до ринкових відносин і перетворення лісового господарства в одну з провідних галузей вітчизняного підприємництва. Недосконалість чинного лісового законодавства, його невідповідність сучасним економічним та соціальним умовам на фоні загальної економічної кризи і послаблення регулюючої ролі держави спричинили ситуацію, коли задля задоволення економічних, споживацьких інтересів порушуються екологічні вимоги. Екологічні наслідки надмірної експлуатації лісів вже не здаються віддаленою й туманною перспективою, вони стали реальною загрозою національній безпеці України і знайшли свій прояв у порушенні екологічного балансу лісових біогеоценозів у різних частинах країни і, перш за все, у катастрофічних повенях 1998 і 2001 років у Карпатському реґіоні.

Забезпечення належної охорони і раціонального використання лісових ресурсів є однією з необхідних і важливих складових закріпленого в ст. 16 Конституції України обов’язку держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. Вдосконалення правового регулювання лісових відносин – необхідна умова ефективної реалізації цього обов’язку.

Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства є одним з основних елементів юридичного механізму охорони лісів та раціонального лісокористування і відіграє в ньому провідну роль. Її дієвість як засобу правової охорони лісів пов’язується з тим, що вона зачіпає сферу матеріальних інтересів правопорушника, який повинен відновити порушені права та задовольнити законні інтереси власників і користувачів лісових ресурсів, компенсувати шкоду, заподіяну довкіллю.

Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю системного і комплексного дослідження проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства в контексті оновлення вітчизняної правової системи. Нормативно-правове регулювання підстав і порядку притягнення до майнової відповідальності за лісопорушення, розмірів майнових санкцій складалося в Україні протягом тривалого часу, однак чинні законодавчі акти містять значну кількість прогалин та суперечностей, оперують неоднозначними термінами і потребують вдосконалення з урахуванням сучасної екологічної та економічної ситуації.

Вимагають уточнення підстави майнової відповідальності за порушення лісового законодавства, відсутні чіткі юридичні критерії розмежування договірної і позадоговірної відповідальності, встановлені майнові санкції за лісопорушення не завжди відповідають характеру і розмірам заподіяної шкоди. Не здобули всебічного нормативного закріплення повноваження державних органів екології і природних ресурсів та органів управління лісовим господарством щодо порядку притягнення винних осіб до відповідальності, перш за все, щодо процесуальних аспектів оформлення доказової бази для судового розгляду справ про відшкодування шкоди, заподіяної лісу. Потребують змін правові засади управління лісовим господарством, оскільки його сучасна система, побудована на організаційному поєднанні в рамках однієї структури контрольних і господарських функцій, не в змозі забезпечити ефективну боротьбу з лісопорушеннями та практичне втілення принципу невідворотності відповідальності в кожному випадку порушення лісового законодавства. Для досягнення основної мети майнової відповідальності – компенсації негативних для довкілля наслідків, – необхідне впровадження нових підходів до правового регулювання розподілу і використання коштів, отриманих у результаті відшкодування шкоди, заподіяної лісу.

Загальним проблемам відповідальності за порушення екологічного законодавства приділялася значна увага в роботах вчених-юристів В.І. Андрейцева, С.А. Боголюбова, В.В. Костицького, П.Ф. Кулинича, А.В. Котелевец, Г.В. Міронова, В.Л. Мунтяна, В.В. Нікішина, В.В. Петрова, С.Т. Хаджиєва, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших. Питання власне майнової відповідальності за екологічні правопорушення і, перш за все, правового регулювання відшкодування екологічної шкоди, досліджувалися С.Т. Аттокуровим, В.Д. Басаєм, Г.І Давиденком, В.П. Єгоровим, Н.В. Єремеєвою, О.С. Колбасовим, С.М. Кравченко, В.Л. Міщенком, Н.Г. Наришевою, О.В. Новіковою, Б.Г. Розовським, Н.І. Титовою та іншими вченими.

Деякі аспекти майнової відповідальності за лісопорушення розглядалися також в контексті більш загальних проблем правового регулювання лісових відносин: Р.К. Гусєвим, П.В. Мельником, В.Л. Мунтяном, Є.І. Немировським – в рамках дослідження правових питань охорони лісів, О.І Красовим – стосовно права лісокористування, Г.М. Полянською – щодо охорони права державної власності на ліси.

Питання майнової відповідальності за порушення екологічного і, зокрема, лісового законодавства, залишаються дискусійними, немає єдиної думки щодо поняття і юридичної природи цієї відповідальності, підстав її застосування, характеру і складу шкоди, яка настає в результаті екологічних правопорушень, правової сутності майнових санкцій, передбачених екологічним законодавством. Відсутність однозначного наукового підходу до вирішення зазначених питань зумовлює недосконалість нормативної конструкції майнової відповідальності, а це, в свою чергу, спричиняє розбіжності в правозастосовчій практиці.

Наведені фактори визначають актуальність дисертаційного дослідження проблем майнової відповідальності за порушення лісового законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на тему “Проблеми реалізації екологічного та космічного права” (номер державної реєстрації РК 0101U00378).