Національне законодавство і його роль у демократичних перетвореннях в Україні Автореферат

Актуальність теми дослідження. Останнє десятиріччя української історії характеризується кардинальними змінами суспільно-політичного і державного устрою. Країна з великими труднощами здійснює перехід від централізованої до децентралізованої системи організації суспільства. Зрозуміло, цих змін не вдалося б досягти без використання такої правової форми, як законодавство, яке у якості національного феномену почало розвиватися, по суті, з отриманням державної незалежності.

Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії, проголошення незалежності України, необхідність законодавчого забезпечення суспільних перетворень у країні започаткували кардинальне реформування правової системи, в плані запровадження конституційних принципів демократії, гуманізму, свободи і справедливості, політичного, економічного й ідеологічного плюралізму. Цілком природно, що зроблено це було (і здійснюється зараз) через законотворчий процес і новостворене національне законодавство. Але, як це не дивно, роль українського законодавства у здійсненні трансформаційних процесів, побудові демократичного суспільства, досвід його становлення і функціонування залишаються дослідженими очевидно недостатньо.

Визначальною метою розвитку законодавства України є розбудова громадянського суспільства і правової держави, де вищою цінністю виступала б людина, реально забезпечені, гарантовані та захищені її права і свободи. З одного боку - це загальносоціальна і політична проблема, оскільки розвиток правової системи України залежить від взаємодії економічної, політичної та ін. складових суспільства, спрямованості і перспектив перехідного періоду, від політичної волі і відповідних політичних рішень, процесу їх реалізації. З другого боку, це спеціально-правова проблема, яка передбачає у своєму вирішенні удосконалення діяльності законодавчого органу, підвищення якості законів, внутрішньої узгодженості вітчизняного законодавства, послідовну гармонізацію норм європейського, міжнародного права і національного законодавства.

На даний момент часу українське законодавство є очевидно недосконалим, воно розвивається доволі хаотично, залежно від політичної кон’юнктури, є значною мірою невпорядкованим, суперечливим, складним і подекуди неможливим для реалізації. Спостерігається ігнорування правил законодавчої техніки, порушення принципу розподілу влад, інших демократичних принципів. Внаслідок цього суттєво знижується ефективність регулювання суспільних відносин, послаблюється стан законності і рівень правопорядку в країні, задекларовані численні права і свободи людини і громадянина залишаються в Україні слабозахищеними. Це змушує проаналізувати теоретичні та деякі історичні аспекти розуміння національного законодавства як явища сучасної правової дійсності, показати його роль як чинника суспільних перетворень, спробувати осягнути суперечливу історію розвитку законодавства, а також його природу як результату процесу демократизації суспільства.

При цьому потрібно належною мірою врахувати й те, що роль українського законодавства як чинника і результату демократичного розвитку буде суттєвою мірою визначати найближчі перспективи його розвитку, а також характер специфічних завдань з його удосконалення, які потребують невідкладного розв’язання.

Зазначені актуальні питання стали основним лейтмотивом теми даного дисертаційного дослідження, яке виконано за спеціальністю 12.00.01: теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень, але, разом з тим, є до певної міри міждисциплінарним: дослідити цю тему практично неможливо без звернення до основ теорії демократії, теорії транзитивних суспільств, без аналізу конкретної історичної практики, без з’ясування логічних передумов взаємодії демократії і законодавства, значення національного законодавства у процесі демократизації. Актуальність теми пояснюється також і тим, що всебічний аналіз історичних і теоретичних аспектів взаємозалежності національного законодавства і процесу демократичних перетворень може допомогти у розробці науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій з удосконалення законотворчості, систематизації законодавства, підвищення його ефективності, визначення пріоритетів законодавчої діяльності на перспективу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в рамках виконання теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» №01БФО48-01 («Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір»), комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України».