ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ В ПРАВОЗАСТОСУВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена її практичною і теоретичною значущістю для вдосконалення правової системи України, що перебуває в стані перехідного періоду, у межах якого здійснюються докорінні правові перетворення.

Cьогодні на найвищому державному рівні визнано, що стан дотримання законності в забезпеченні прав і свобод людини в роботі державних установ, в т.ч. правоохоронних органів, є незадовільним, рівень злочинності в державі загрожує національній безпеці України. Як зазначається у Постанові Верхової Ради України «Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини» № 1592-III від 23 березня 2000 року, тільки в 1999 році в слідчих ізоляторах України незаконно утримувалось 24 487 громадян України; виправдано близько однієї тисячі чоловік, обвинувачуваних у вчиненні злочинів. Ситуація ненабагато поліпшилась і в наступні роки.

Практична значущість теми дослідження виявляється в соціальному призначенні правозастосувальної форми діяльності держави і, зокрема, правоохоронного правозастосування, а саме: у втіленні законодавчих  приписів у суспільне життя, забезпеченні прав і свобод людини, утвердженні законності та правопорядку. Не секрет, що громадянин будь-якої демократичної держави (а саме таку будує Україна) меншою мірою потерпає від сваволі посадових осіб, зловживання владою або службовим становищем, перевищення посадових повноважень, ніж у тоталітарних країнах. Для ХХI сторіччя, як і для ХVІІІ, актуально звучать слова Ш.Монтеск’є: «Коли я відправляюся в будь-яку країну, я перевіряю не те, чи хороші там закони, а те, як вони здійснюються, тому що хороші закони зустрічаються скрізь».

Теоретична значущість постановки і вивчення цієї теми є неминущою: деяких проблем торкалися вчені в попередні періоди розвитку юриспруденції, до цієї теми будуть звертатися в майбутньому, ґрунтуючись на нових методологічних підходах та теоретичних узагальненнях юридичної практики. Новелізація дослідження цілого ряду проблем, які вже були предметом наукових досліджень, постановка нових, що виникли у зв’язку з особливостями перехідного періоду у вітчизняному державотворенні і світовими досягненнями теоретико-правової науки, є потребою сьогодення. До них слід віднести: сутність правового принципу взагалі і принципу законності зокрема; місце і роль принципу законності в системі правових принципів, функції та структура змісту законності як принципу права; залежність ефективності правозастосувальної діяльності від дотримання принципу законності.

В умовах перебудови суспільства, що загострила ряд дискусійних наукових проблем (співвідношення принципу законності та принципу верховенства права; співвідношення принципу законності та принципу незалежності суддів; роль правозастосування в системі форм реалізації права; співвідношення правозастосувальних і виконавчо-розпорядчих актів та деяких інших), виникла потреба у «знятті» наукових неузгодженостей шляхом залучення узагальнення практики правозастосування – вітчизняної і світової.

Врахування глибинних процесів, які відбуваються в праві взагалі і процесі правозастосування зокрема (до них слід віднести взаємозв’язок і взаємозалежність між проблемами законності в правозастосуванні і проблемою інтересу в праві), є гарантією вдосконалення правозастосувальної практики і ефективності функціонування всієї правової системи.

Вже тривалий час відсутні дослідження, в яких у теоретико-правовому аспекті спеціально вивчалася б проблема законності в контексті проблеми правозастосування і інтересу в праві. Це посилює актуальність обраної теми.

Зв’язок з науковими програмами. Дисертацію виконано відповідно до п. 49 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України на 2002–2005 роки, пп. 1-13 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002–2005 роки, затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.1, п.1.3, п. 1.4  Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 роки.