ДОКАЗУВАННЯ ТА ДОКАЗИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. За десять років діяльності арбітражними (господарськими) судами розглянуто близько мільйона господарських спорів і з кожним роком їх кількість збільшується. Зазначена тенденція зумовлена активізацією господарської діяльності в Україні, посиленням авторитету господарських судів серед суб’єктів підприємницької діяльності, які прагнуть вирішувати господарські конфлікти цивілізованим способом, а також активною позицією державних органів, які охороняють державні інтереси. В умовах тінізації та криміналізації економіки господарським судам необхідно здійснювати надійний судовий захист прав суб’єктів господарських правовідносин і держави шляхом точного і неухильного застосування законодавства. Виконання цих завдань неможливо без поліпшення організації роботи суддів і підвищення рівня культури судових процесів.

Концептуальні ідеї конституційних положень полягають у тому, що судовий розгляд має стати обов’язковим і універсальним методом розв’язання всього спектра соціальних конфліктів, підставою яких є спір про право або інші проблеми застосування права. У зв’язку з цим слід пам’ятати про важливість вчинення процесуальних дій у ході розгляду справи у відповідності з вимогами норм господарського процесу. Не дуже поширеними є випадки скасування судових рішень через процесуальні порушення. Але це пов’язано не з бездоганним застосуванням норм господарського процесу при розгляді конкретних судових справ, а з існуючим правилом, що процесуальні порушення тягнуть скасування судового рішення лише тоді, коли вони призвели до прийняття помилкового рішення. При цьому слід визнати, що будь-які процесуальні порушення у ході розгляду господарської справи, недодержання процесуальних прав сторін формують негативний імідж судді, як носія правосуддя, принижують авторитет судової системи в цілому.

Щороку збільшується кількість звернень юридичних осіб до господарських судів та порушення справ за такими зверненнями. За таких умов необхідно більше уваги приділяти процесуальним аспектам розгляду справи, оскільки при невиконанні норм процесуального права, невірному їх тлумаченні рішення суду буде скасовано. Аналіз чинного законодавства, зокрема, Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) України, Закону України “Про судоустрій” та деяких інших нормативних актів доводить необхідність вдосконалення господарсько-процесуальних правовідносин. При цьому правова наука не містить ані єдиної концепції щодо поняття доказів, ані чіткої єдиної класифікації доказів, загального підходу до змісту допустимості, недостатньо чітко визначена в процесі і роль суду. Недостатнє дослідження зазначених проблем призводить до безсистемного, дезорганізуючого впливу не тільки на процес і право в цілому, але й на економіку та інші сфери суспільного життя. Вищевикладене свідчить про актуальність теми даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України як складову частину спеціальної науково-дослідної теми кафедри адміністративного та підприємницького права ОНУ ім. І.І. Мечникова МОН України “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні“ (державний реєстраційний номер 0101U008293). Внеском автора в розробку теми в якості співвиконавця є розробка єдиної концепції доказування та доказів, специфіки доказування в господарському процесі, класифікації доказів, визначення особливостей окремих видів доказів та обґрунтування шляхів вирішення проблем їх застосування у господарському процесі.