ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми. Прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України та Конституції України привело до поділу влади в державі на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову.

Виходячи з цього державою здійснюється вдосконалення організації кожної з них. Метою діяльності всіх гілок влади є демократизація суспільства, підвищення захисту прав та свобод громадян. Але разом з тим судова влада реформується дещо повільно. Вона ще не відповідає світовим стандартам внаслідок того, що не повною мірою захищає права та свободи громадян, громадських об’єднань тощо. Уповільнюється процес прийняття нового Закону України “Про судоустрій України”. Існує багато точок зору щодо його змісту. Особливо це стосується повноважень місцевого суду та структури всіх ланок судової влади.

При цьому зовсім не береться до уваги існуюча тенденція розширення адміністративно-юрисдикційних повноважень суду (суддів). Тому слід мати чітке уявлення про значення суду (суддів) в адміністративному провадженні, визначаючи умови підвищення ефективності розгляду справ про адміністративні проступки. Це обумовлюється тим, що у новому Кримінальному кодексі України відсутні статті про деякі злочини, які переведені до розряду адміністративних проступків. Розробка проектів Кодексу України про адміністративні правопорушення, Адміністративно-процесуального кодексу та інших актів з питань адміністративної юрисдикції, вимагає чіткого визначення перспектив розвитку законодавства, яке забезпечувало б підвищення значення суду в адміністративному провадженні. Однак вона гальмується недостатньою увагою адміністративно-правової науки до вказаних проблем, які знаходяться на стику цієї науки з іншими галузями юридичних знань.

Про вищезазначене частково згадується в навчальній літературі та в коментарях до Кодексу України про адміністративні правопорушення, але окреслена тема, без сумніву, повинна бути розглянута більш грунтовно.

Так, зовсім відсутній аналіз практики адміністративно-юрисдикційної діяльності військових судів. Досить рідко в адміністративній науці звертається увага на недоліки судової практики при розгляді справ про адміністративні правопорушення, якими заподіяно майнової шкоди; недостатньо вивчена тенденція скорочення практики передачі суддями справ на розгляд громадських формуваннь і трудових колективів. У постанові Пленуму Верховного суду України від 26 лютого 1999 року № 2 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” йдеться про те, що суди при розгляді цієї, нової для них, категорії справ часто припускаються помилок.

На жаль, як свідчить судова практика, помилки та недоліки притаманні судам при здійсненні ними й інших видів адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Визначення місця та значення суду в системі адміністративно-юрисдикційних органів важливе не тільки в чисто практичному аспекті, але і в плані окреслення цих повноважень у контексті здійснюваної судово-правової реформи. Розробка проблеми адміністративно-юрисдикційної діяльності суду в умовах побудови правової держави має і важливе теоретичне значення - вона сприяє значному поповненню знань і понять у галузі адміністративно-деліктного права, а також в теорії правосуддя. При підготовці дисертації вивчалась адміністративно-юрисдикційна практика судів України, аналізувалися роботи представників теорії права: С. С. Алексєєва, В. В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, М. П. Орзіх, П.М. Рабіновича, О. В. Скрипнюка, О.В. Сурілова, Є. О. Харитонова, М. В. Цвіка; фахівців в області конституційного права: М. О. Баймуратова, В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького; особливо вчених, які працюють в області адміністративного права і процесу: В. Б. Авер'янова, І.П. Голосніченка, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Л.В. Коваля, В. Ф. Опришка, І. М. Пахомова, О.О. Погрібного, Ю. С. Шемшученка; представників кримінально-правового циклу: Л. В. Багрій-Шахматова, В.О. Глушкова, Ю. М. Грошевого, А. Ф. Зелінського та інших авторів.

Разом із тим, зважаючи на високу наукову значимість робіт наведених авторів, треба зазначити, що більшість із них були опубліковані до прийняття Конституції України та викликаних нею багатьох змін адміністративно-де-ліктного, кримінально-процесуального законодавства і законодавства про судоустрій. Тому актуальність розробки вказаної теми залишається високою, що відповідає цілям і завданням дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрямок дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі вдосконалення адміністративного права і процесу, а також розбудови судової системи України. Проблема адміністративно-юрисдикційної діяльності суду нерозривно пов'язана з проведенням судово-правової реформи, втіленням у життя концепції реформи адміністративного права України і є предметом і частиною загальної теми, яка розробляється Одеською національною юридичною академією: "Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин". Дисертація виконана як розділ науково-дослідницької роботи кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії "Правові основи адміністративної реформи в Україні".