СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ Автореферат

Злочин – це історичний феномен, який в поєднанні із своїми особливостями завжди знаходиться в центрі уваги суспільства. Ще з того часу, як існує цивілізація і культура, людина вимушена жити в середині створеного ними нормативно-ціннісного простору. Її активність направляється, регулюються, стримуються впливом на неї соціальних норм і цінностей, призначених стимулювати діяльність і блокувати деструктивні наміри і зусилля. В тих випадках, коли функція блокування не спрацьовує і людські дії виходять за межі правових норм цивілізованого суспільства, виникає феномен протиправності.

Злочин – зло, яке породжується конкретною людиною і направлене проти людини. Він виступає як наслідок нездатності суб’єктів знайти дозволені форми вирішення життєвих протиріч. Така позиція, виходячи із необхідності захисту основних прав людини, є більш вдалою та справедливою, оскільки відповідає потребам сьогодення. Сам термін “злочин” можна вжити в двоякому значенні. З однієї сторони, цим терміном визначаються всі передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні дії, які в силу їх суспільної небезпеки тягнуть покарання. З другої сторони, у чинному законі злочин розуміється як закінчене діяння. В той же час, ст.ст. 14, 15 КК України передбачають незавершеність злочинного діяння – готування до вчинення злочину і замах на злочин.

Злочин – це складне, багатоступеневе та динамічне явище. В зв’язку з цим боротьба з ним повинна проводитись не тільки в загальному, але й в кожному конкретному випадку його вчинення. Тому, на даному етапі, не останню роль відіграє вірне визначення в кримінальному законі поняття стадій вчинення злочину. Це в свою чергу виправдовує існування системи кримінальних покарань, основним завданням якої є запобігання злочинів в майбутньому.

Умисним злочином, як правило, є цілеспрямована, свідома діяльність, яка складається із певних етапів (стадій). При його вчиненні, здійснюючи задумане, особа спочатку якнайкраще виконує підготовчі дії, а лише потім переходить до виконання запланованого. Якщо таке діяння завершено і мета, яку було заплановано, досягнута, тоді мова йде про закінчений злочин. Якщо ж діяння не завершено з причин, які не залежать від волі винного, необхідно встановити і оцінити саме цей етап (стадію), на якому злочинна діяльність була перервана. Як свідчить аналіз слідчо-судової практики, на території України питома вага так-званих підготовлених злочинів має тенденцію до зростання. Частка заздалегідь обдуманих злочинних посягань, які проходять передбачені законом всі стадії злочину, і в кінцевому випадку поглинаються останньою, згідно проведеного нами дослідження, сягнула вже понад 60% серед усіх суспільно небезпечних діянь. Причому, слід зауважити, що розкриття злочинів на такому етапі мінімальне, оскільки чітко спланований, продуманий та виконаний злочин розкрити набагато важче і складніше.

Саме тому для суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, становлять небезпеку не лише закінчені, тобто повністю виконані злочини, але й умисні дії, що виражаються у створенні умов для подальшого вчинення злочину, а також і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення, але, які не призвели до закінчення через певні причини. З цих причин дії такого роду наділені суспільною небезпечністю і за їх вчинення в законі передбачена кримінальна відповідальність.

Отже, актуальність і доцільність існування стадій вчинення злочину зумовлена об’єктивною необхідністю, оскільки перерване посягання на одному із етапів попередньої злочинної діяльності (готування чи замаху) зменшує суспільно небезпечні наслідки, а в окремих випадках взагалі їх відвертає. Іншими словами, стадії вчинення злочину, а зокрема їх виявлення, є важливими для попередження завдання реальної, іноді більш тяжкої шкоди державним, суспільним чи особистим інтересам громадян. Відвернення злочину в період підготовчих дій або в момент, коли він вчиняється, але до його закінчення, дозволяє не допустити фактичного завдання шкоди, а також зберегти цінності, які охороняються кримінальним законом.

Визначення стадій вчинення злочину має надзвичайно важливе значення і є актуальним при розмежуванні закінченого злочину від незакінченого, для правильної юридичної кваліфікації вчиненого, визначенні суспільної небезпечності вчинених дій і особи винного. Крім того, встановлення конкретної стадії вчинення злочину, а також причин, з яких його не було доведено до кінця, дозволяє судовим органам індивідуалізувати покарання для досягнення передбаченої законом мети покарання. Тим самим забезпечуються, закріпленні в ст. 61 Конституції нашої держави, гарантії прав та свобод громадян.

Аналіз законодавства, літературних джерел, судової практики, а також необхідність дотримання прав і свобод людини у демократичному суспільстві, дозволяє стверджувати, що на сьогодні вирішення проблеми стадій вчинення злочину потребує якісно нових підходів щодо її розуміння. Тому є нагальна потреба у комплексному науковому аналізі всіх багатогранних аспектів даного поняття, з урахуванням специфіки стадій вчинення злочину і різноманітності підходів щодо цієї проблеми. Подальша розробка даної проблеми повинна сприяти вдосконаленню правотворчої та правозастосовчої діяльності. Саме ці аспекти і обумовили її актуальність та необхідність кримінально-правового дослідження в сучасних умовах.

Ступінь наукової розробки теми. Насамперед, слід зазначити, що в історії кримінального законодавства завжди приділялась значна увага стадіям вчинення злочину. Ще в “Уложеннях про покарання” 1885р. статтями 9-11 були передбачені стадії вчинення злочину. В післяреволюційний період професор П.Г. Мішунін, на підставі аналізу значного законодавчого матеріалу зазначав, що питання стадій розглядались і в цілому ряді законів 1917-1918 років. В радянській юридичній літературі є доволі значне число робіт, в яких приділялась увага тим чи іншим аспектам вчення про стадії вчинення злочину. Дана тематика постійно займала значне місце у всіх підручниках і учбових посібниках з радянського кримінального права.

В підручниках, дисертаціях, монографіях і статтях ґрунтовно розроблялися актуальні питання, що стосуються стадій вчинення злочину. У своїх працях дане питання піднімали: Акопов А.А., Благов Є.В., Дурманов Н.Д., Іванов В.Д., Караулов В.Ф., Кузнецова Н.Ф., Лясс Н.В., Піонтковський А.А., Скибицький В.В, Тишкевич І.С., Трайнін А.Н., Яценко С.С. та інші широко відомі науковці. Найбільш відомими працями даних авторів є: “Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву” (Дурманов Н.Д.), “Стадии совершения преступления” (Караулов В.Ф.), “Ответственность за приготовление и покушение на преступление по советскому уголовному праву” (Кузнецова Н.Ф.), “Приготовление и покушение по советскому уголовному праву” (Тишкевич И.С.), “Добровольный отказ от преступления” (Акопов А.А.), “Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву” (Панько К.А.), “Деятельное раскаяние и его значение для органов внутренних дел в борьбе с преступностью” (Никулин С.И.).

В той же час потрібно наголосити, що питання аналізу проблем стадій вчинення злочину, в науковій літературі на даний момент уже не мають такого поширення у вітчизняних науковців. Монографічні, дисертаційні чи інші комплексні дослідження цієї проблеми в Україні не проводяться. Однак, це не свідчить про те, що відпала необхідність досліджувати дану тему, оскільки ліберально-демократичне суспільство вимагає нових підходів до вирішення кримінально-правових проблем для захисту основних прав людини на всіх етапах злочинної діяльності.