Договір страхування відповідальності

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. Страхування відповідальності – молодий вид страхування, якому трохи більше 100 років. Його розвиток йде в ногу з технічним прогресом і підкріплюється різними законами, оскільки торкається, по суті, всіх сфер життя. Імпульсом для розвитку страхування відповідальності в якості самостійного виду страхування послужив швидкий промисловий розвиток: фабричний спосіб виробництва неминуче тягнув за собою збільшення ризиків при використанні засобів виробництва. В свою чергу розвиток транспортних засобів також зумовив появу і підвищення ризиків, пов’язаних з використанням цих засобів.

Для України, страхування відповідальності – новий вид страхування, найчастіше не підкріплений відповідними нормативними актами. Так, діючий Цивільний кодекс України взагалі не виділяє такого виду страхування як страхування відповідальності. Суттєвим кроком вперед у питанні законодавчого врегулювання страхової діяльності на Україні взагалі і страхування відповідальності зокрема було прийняття в 1996 році Закону України “Про страхування”. Вперше, з часів переходу України до ринкової економіки, було виділено третій (поруч з майновим та особистим) вид страхування – страхування відповідальності. Його об’єктом Закон визначив майнові інтереси, пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати заподіяну ним шкоду особі або її майну, а також шкоду, заподіяну юридичній особі. Крім того, статтею 7 Закону України “Про страхування” передбачено 34 види обов’язкового страхування, 16 з яких – стосується страхування відповідальності.

Страхування, як система захисту майнових інтересів фізичних осіб, організацій і держави – важливий елемент ринкової економіки. Це обумовлено тим, що ринок об’єктивно містить безліч ризиків, серед яких є і такі, які пов’язані з можливістю заподіяння шкоди здоров’ю чи майну фізичних або юридичних осіб під час здійснення різноманітних видів діяльності. В даному разі, страхування являє собою найбільш гнучкий механізм відшкодування шкоди, яка виникла в результаті певних обставин, оскільки страхові виплати проводяться в короткі терміни й у розмірах, встановлених угодою між страхувальником та страховиком.

Не зважаючи на це, страхування цивільної відповідальності в Україні ще не стало невід’ємною частиною економіки, а лише поволі наближається до такої ролі. Причиною цього є низька правова культура основної частини населення країни, недостатній досвід вітчизняних страхових організацій, труднощі із забезпеченням професійно підготовленими кадрами, хаотичність в розробці та прийнятті законів та інших нормативно-правових актів, відсутність державних заходів, які б стимулювали населення та юридичних осіб до більш широкого використання можливостей страхування взагалі і страхування цивільної відповідальності зокрема. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 98 від 2 лютого 2001 р. “Програма розвитку страхового ринку України на 2001 – 2004 роки” покликана сприяти створенню ефективної системи страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечити соціально-економічну стабільність у суспільстві та відновити довіру суспільства до страхування.

Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений також відсутністю достатньої уваги в юридичній вітчизняній літературі до питань, пов’язаних зі страхуванням відповідальності. В Україні немає жодної монографічної роботи, присвяченої всеохоплюючому дослідженню правового регулювання страхування цивільної відповідальності. А вирішення завдань розвитку національної системи страхування неможливе без наукового осмислення проблем, які склалися сьогодні в Україні щодо непропорційності теорії та практики страхування відповідальності.

Вихідними даними для розробки теми стали праці таких відомих вчених-юристів з загальних питань теорії цивільного права як А.М.Бєлякової, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, П.А.Варула, В.В.Вітрянського, О.О.Красавчікова, О.Е.Лєйста, В.В.Луця, М.С.Малєіна, Г.К.Матвєєва, В.А.Ойгензіхта, І.О.Покровського, І.С.Самощенка, А.П.Сергєєва, В.О.Тархова, Ю.К.Толстого, М.Х.Фарукшина, Я.М.Шевченко та ін. Проблемам майнового та особистого страхування, а також загальним питанням страхування присвячені праці Т.Г.Александрової, В.Д.Базилевича, К.С.Базилевич, М.І.Брагінського, О.Д.Заруби, О.Б.Крутіка, В.Д.Ларічева, О.В.Мещерякової, Т.В.Нікітіної, І.В.Орлової, К.І.Пилова, А.П.Плєшкова, В.К.Райхера, В.І.Серебровського, Е.А.Уткіна, Ю.Б.Фогельсона, В.В.Шахова, М.Я.Шимінової, І.Е.Шинкаренка та ін. У дисертації широко використані наукові дослідження зарубіжних авторів: Г.Альпа, Д.Бланда, К.Бурроу, М.Дохерті, А.Корбетт, Р.Саватьє, К.Сеппідіна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Інсти­туту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України на тему “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”, а також програми наукових досліджень кафедри цивільного права і процесу Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича на тему “Проблеми розвитку та вдосконалення чинного законодавства в умовах розбудови правової держави”.