ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В Україні проголошено курс на будівництво демократичної, соціальної, правової держави. В усіх демократичних державах світу одним із атрибутів демократії є розвинуте адміністративно-процесуальне законодавство, яке дозволяє їх громадянам надійно і активно реалізувати свої права і свободи, а також ефективно використовувати різні адміністративно-процесуальні форми їх захисту.

На сучасному етапі розвитку суспільства в Україні вражає нерозвиненість правових інститутів адміністративного процесу. Це стримує державне будівництво, недостатньо орієнтує органи влади і їх посадових осіб на забезпечення прав і свобод громадян України та інших суб’єктів адміністративно-правових відносин.

Не до кінця вивченим залишається коло процесуальних відносин, що потребують адміністративно-правового регулювання, тобто ще не повно визначена модель адміністративного процесу демократичної держави Україна з урахуванням особливостей її розвитку.

Асистемно видаються адміністративно-правові нормативні та індивідуальні акти державної виконавчої влади, не вироблено та не прийнято ефективних процедур щодо ініціювання їх розроблення, проектування, прийняття та введення в дію. На законодавчому рівні ці відносини дотепер є неврегульованими.

Ще тільки вивчаються організаційні відносини щодо надання управлінських послуг, прийняття індивідуальних адміністративних актів при їх правовій реалізації.

Потребує переосмислення адміністративно-юрисдикційна частина адміністративного процесу в нашій державі, поглиблення регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень та підняття на новий рівень розгляду і вирішення окремих адміністративних справ.

Переосмислення адміністративного процесу як частини управлінської та юрисдикційної діяльності вимагає також окреслення принципів адміністративного процесу, враховуючи їх об’єктивне існування.

Зміни соціально-економічної ситуації в Україні трансформуються через різні державні інституції та, безумовно, повинні вплинути на адміністративно-процесуальне право. В зв’язку з цим чинники, що обумовлюють його оновлення, повинні бути завчасно прогнозовані, теоретично осмислені, науково обґрунтовані і представлені для вироблення концепції адміністративного процесу та відповідних правових актів, в тому числі кодифікованих, з метою розроблення їх проектів і прийняття законодавцем.

Робота не претендує на обґрунтування повної моделі адміністративного процесу в нашій державі. Вона присвячена лише вивченню найбільш важливих, вузлових питань, пов’язаних із її створенням. Розроблення моделі адміністративного процесу в Україні під силу не одному дисертанту, а великій науково-дослідницькій групі вчених-адміністративістів, які вже розпочали працювати над вирішенням окремих пов’язаних із вказаним вище проблем.

Стан наукової розробки проблеми дослідження. Теоретичні розробки проблем адміністративного процесу здійснювалися в радянський період розвитку нашої держави. Саме тоді було підготовлено ряд наукових праць, серед яких монографії і посібники Саліщевої Н.Г., Сорокіна В.Д., Масленнікова М.Я., Бахраха Д.М., Шергіна А.Д та інших.

Однак, за тих часів адміністративне процесуальне право не могло повно регулювати процесуальні відносини, адже в багатьох випадках це регулювання підмінялося партійними керівними вказівками. Поняття адміністративного процесу в основному зводилося до обґрунтування порядку застосування заходів адміністративного примусу спочатку на підставі прийнятих 23 жовтня 1980 року Основ законодавства Союзу РСР про адміністративні правопорушення, а з 1984 року – республіканських кодексів, які мали адміністративно-процесуальні розділи, що визначали порядок застосування адміністративної відповідальності до громадян. Але, власне, прийняття цих адміністративно-правових актів активізувало роботу над проблемами теорії адміністративного процесу. Щоправда, в свою чергу, підсилили перекіс у цих дослідженнях до адміністративно-юрисдикційного процесу, який простежується і до кінця минулого століття. Наприклад, у своїх роботах Адушкін Ю.С., Масленніков М.Я. досліджують порядок застосування матеріальних норм адміністративної відповідальності. З іншого боку, з’явилися роботи (наприклад, Засторожна О.К.), де, на погляд автора, не зовсім вдало розмежовувалися управлінський процес і адміністративний процес, які розглядалися в надто широкому спектрі.

У 2000 році була підготовлена і захищена кандидатська дисертація Перепелюка В.Г. “Поняття і принципи адміністративного процесу”, а в 1999 році – дисертація Стефанюка В.С. “Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в Україні”, в цьому ж році захищена докторська дисертація Тищенка М.М. “Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання”. Не дивлячись на заявлений Перепелюком В.Г. у назві дисертації підхід до проблем адміністративного процесу, визначення його поняття, на погляд дисертанта, потребує подальшого дослідження та ґрунтовного уточнення. Не є достатніми і класифікація та визначення принципів адміністративного процесу. Стефанюк В.С. окреслює лише окремий аспект адміністративного процесу, можливість розгляду справ в адміністративному суді. Тищенко М.М. комплексно дослідив адміністративно-процесуальний статус громадянина України.

Нещодавно був підготовлений підручник із адміністративного процесу (О.М.Бандурка, М.М.Тищенко), зміст якого також показує на наявність недосліджених проблем правового регулювання процесуальних відносин. У минулому проблеми досліджувалися також і в інших роботах радянських, українських та зарубіжних авторів, погляди яких на проблему адміністративного процесу відображені в першому підрозділі розділу 1 цієї дисертації.

Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали В.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, В.І.Андрейцев, Г.М.Атаманчук, Ю.П.Битяк, І.І.Веремеєнко, Л.К.Воронова, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, В.М.Горшеньов, Ю.М.Грошевий, Є.В.Додін, Р.А.Калюжний, С.В.Ківалов, А.П.Клюшніченко, Л.В.Коваль, В.К.Колпаков, В.В.Копейчиков, А.П.Коренев, Є.Б.Кубко, В.М.Марчук, Н.Р.Нижник, В.Ф.Опришко, О.І.Остапенко, І.М.Пахомов, П.М.Рабінович, В.І.Ремньов, А.О.Селіванов, В.М.Селіванов, В.Ф.Сіренко, В.Д.Сорокін, В.Я.Тацій, Ю.А.Тихомиров, В.В.Цвєтков, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, В.І.Шишкін та інші вчені.

Не дивлячись на початок обґрунтування нових підходів до визначення адміністративного процесу в Україні, підготовку наукових праць українськими вченими з адміністративного права, проблема визначення нової ролі адміністративного процесу в нашій державі продовжує бути не вирішеною до кінця. Це вимагає проводити дослідження в даній галузі, на основі яких може бути розроблена концепція реформування адміністративного процесу в Україні.

Незадовільний стан розробки теоретичних проблем адміністративного процесу обумовлює актуальність теми, обраної для нашого дослідження.