МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВАЯ ЗАЩИТА ПРАВ ЖЕНЩИН И ДЕТЕЙ В ПЕРИОД КРИЗИСНЫХ СИТУАЦИЙ Автореферат

Актуальність теми. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 51/88 від 12 грудня 1996 р., присвяченій святкуванню 50-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини, містяться керівні ідеї по підготовці до ювілейних заходів, серед яких привертають особливу увагу, нарівні з ідеями універсального характеру, що стосуються всіх жителів планети Земля - “права людини - спільна мова людства - побудова універсальної культури прав людини - освіта у сфері прав людини на всіх рівнях і для всіх людей - побудова глобального партнерства заради прав людини - сприяння толерантності в дусі прав людини в усьому світі”. Ряд ідей, що безпосередньо належать до соціально уразливих груп населення - “повага до гідності всіх людей: свобода, рівність, відсутність дискримінації - особливі права вразливих груп: дітей, меншостей, місцевого корінного населення, біженців, переселенців, недієздатних осіб і робітників-мігрантів”; “права жінок, боротьба з усіма формами насильства над жінками - повноправна участь жінок у розвитку - сприяння рівноправності статейок” виступають не тільки як ідеологічні парадигми світового співтовариства, але є й своєрідним планом конкретних дій для його держав-членів.

Актуальність теми дослідження визначає ще ряд обставин, статутарного й функціонального характеру, що знаходять свій прояв як у процесі міжнародного співробітництва держав на міжнародній арені, так і в результаті об'єктивного зростання необхідності міжнародного захисту прав жінок і дітей від негативних чинників, що виникають в умовах ординарного й екстраординарного функціонування держав.

По-перше, до статутарних обставин належить те, що в сучасному міжнародному праві склався й утвердився новий, невідомий раніше традиційному міжнародному праву, принцип загальної поваги до основних прав і свобод людини. Разом з тим жінки і діти, залишаючись найменш захищеними соціальними групами населення, незважаючи на зусилля більшості держав-членів світового співтовариства, залишаються основними суб'єктами-об'єктами системної дискримінації, що посилюється особливо в умовах кризових ситуацій у функціонуванні державності (збройні конфлікти, економічна криза та її наслідки). Не випадково на Міжнародному симпозіумі, присвяченому теорії та методам, використовуваним у міжнародному праві (1999 р.), серед семи виділених напрямів була зазначена феміністська юриспруденція, основною метою якої виступає аналіз впливу міжнародних норм на становище жінки усередині держави й яка виявляється у вигляді системи гендерного домінування, спрямованої на радикальне викорінювання дискримінації жінок і дітей. Разом з тим дискримінація зазначених категорій населення виступає як одна зі сторін дихотомії тенденції зростання, що виявляється у ролі жінки в житті суспільства й усвідомлення соціумом і державою такої ролі - об'єктивується визнання їхнього істотного внеску в економічний, політичний, культурний розвиток держав, визнається велика роль жінок у вихованні молодого покоління.

По-друге, раніше в практиці міждержавних відносин відбувалися окремі випадки укладення договорів і угод - по боротьбі з рабством і работоргівлею, торгівлею жінками й дітьми, договори щодо захисту прав релігійних і національних меншин, у яких починалися спроби регламентації окремих питань захисту прав людини. Але вони мали лише загальний, декларативний характер, тому що не містили конкретні зобов'язання держав-учасниць і механізми контролю за їх виконанням. У сучасний період відсутність таких договорів з широкого кола питань захисту прав жінок і дітей істотно збіднює міждержавне співробітництво в рамках світового співтовариства, робить його недостатньо ефективним. Це все більш очевидно на фоні процесів глобалізації - важливих чинників, що впливають на міжнародне право, визначають і модифікують його характер, зміст, механізм дії, формують мегатренди світового розвитку, до яких належить проблема становлення правового статусу жінок і дітей, його міжнародний захист.

По-третє, розвиток принципу загальної поваги до основних прав і свобод людини прямо пов'язаний з актуалізацією проблеми захисту прав жінок і дітей як в ординарних умовах функціонування державності, так і в умовах кризових ситуацій. Збройні конфлікти, що призводять до величезних людських жертв і страждань, значних матеріальних утрат, кризи в економіці окремих держав і у світовій економічній системі, ведуть до масового безробіття, істотному зниженню життєвого рівня населення, погіршенню його медичного обслуговування, зниженню якості й обсягу освітніх і інших найважливіших послуг і, як результат, до зростання насильства в сім'ях, їх розпаду, появі соціального сирітства, проституції, зростання наркоманії, негативно впливають на становище жінок і дітей, що обумовлює необхідність їх захисту не тільки на внутрішньодержавному, але і на міжнародному регіональному й універсальному рівнях. Ці явища лежать в основі здійснення міжнародних злочинів - торгівлі людьми, їхніми органами і зброєю, контрабанди наркотиків і ін., боротьба з якими є однім із основних завдань співробітництва в рамках ООН.

Зазначені чинники актуалізують міжнародне співробітництво у сфері захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. Але “розкид” міжнародних профільних норм по різноманітних актах, високий ступінь їхньої декларативності об'єктивують необхідність підвищення ефективності й результативності такого співробітництва за допомогою прийняття нових кодифікованих міжнародних актів, що закріплюють нові форми співробітництва держав у зазначеній сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося як складова частина тематики досліджень, проведених на кафедрі загальноправових дисциплін і міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за темою “Державно-творчі, правові й соціально-політичні процеси в Україні” (державна реєстрація № 240).