МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Економічна злочинність останнім часом набуває загрозливих розмірів. Статистичні дані свідчать про щорічне зростання кількості зареєстрованих злочинів у сфері економіки. Аналіз щорічних статистичних звітів дозволяє упевнитися, що економіка держави продовжує зазнавати великих втрат від злочинних посягань, а її подальша криміналізація не лише заважає подоланню кризових явищ, а й поглиблює їх.

Криміногенну ситуацію у сфері економіки дедалі погіршують суттєві суперечності між системою законодавства, яке певною мірою зберігає архаїчні правові положення та диспозиції, науковими концепціями, що взагалі не надають конкретного визначення поняттю “економічні злочини”, та потребами правоохоронної практики у вдосконаленні наявного арсеналу правових засобів протидії злочинним діянням такого спрямування. Сьогоденні потреби поставили перед наукою невідкладне завдання – всебічно вивчити нові кримінальні процеси та явища, трансформувати існуючі та створити нові криміналістичні методики боротьби з ними.

В умовах економічних перетворень з’явилися нові види кримінально-караних діянь, механізмів, технологій, способів їх підготовки, вчинення та приховання у різних галузях господарської та фінансової діяльності. Найбільше зростання злочинних проявів зареєстровано у банківській сфері. У сучасних умовах вона розглядається як масштабно криміналізована ланка економіки, зона особливої складності стосовно контролю з боку правоохоронних органів. Ця тенденція підтверджується станом та динамікою злочинності у банківській сфері. Кількість злочинів тут за останні три роки збільшилась майже втричі і складає близько 9 тис., з яких 4,1 тис. – у сфері діяльності комерційних банків. У 2000 р. закінчене розслідування близько 6,2 тис. злочинів у сфері банківської діяльності. Щорічне зростання кількості банківських злочинів збільшує розміри заподіяної ними шкоди.

Особливу роль у банківській системі відіграє одна з головних функцій банку – кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян. Підвищена суспільна небезпека злочинів у сфері банківського кредитування визначається передусім такими факторами.

По-перше, злочини у сфері банківського кредитування завдають істотних збитків не лише комерційним банкам та вкладникам, а й негативно впливають на функціонування усієї економічної системи держави. У багатьох випадках одержані злочинцями кошти переводяться за межі України, де зберігаються на незаконно відкритих рахунках. Таким чином, крім прямих збитків, спричинених неповерненням до банків кредитних ресурсів, державним інтересам також завдається величезна шкода у вигляді прискорення інфляційних процесів, знецінення національної валюти, що, зрештою, може призвести до “знекровлення” кредитно-фінансової системи.

По-друге, злочинна діяльність такого спрямування характеризується різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів підприємницької діяльності, що дозволяє відносити кримінальні справи про ці злочини до категорії особливої складності та вимагає від слідчих застосування додаткових знань та можливостей. Розслідування таких діянь у багатьох випадках надто ускладнюється тим, що його повноцінному проведенню одночасно протидіють як злочинці, так і недобросовісні банкіри. Перші, у більшості випадків, переховуються “під вивісками” легальних підприємницьких структур, використовують у злочинних цілях ім’я господарюючого суб’єкта – юридичної особи та різноманітні цивільно-правові відносини. Таке “прикриття” дозволяє легко маскувати злочин під легальну фінансово-господарську діяльність, за якою дуже важко розпізнати злочинну комбінацію. Інші, здебільшого в особі керівництва банківських установ, насамперед посадових осіб, які за хабарі видали неповернуті кредити, усіляко “гальмують” слідство, використовуючи численні корупційні “важелі” та значні фінансові можливості.

По-третє, злочини у сфері банківського кредитування залишаються складними для слідчого пізнання. Методика їх розслідування досі ще недостатньо розроблена.

Брак належного слідчого досвіду та узагальненої слідчо-судової практики, недосконалість законодавства в умовах значної протидії зусиллям правоохоронців з боку зацікавлених осіб, призводить до того, що переважна більшість кримінальних справ не “доходить” з різних обставин до стадії судового розгляду.

З початком процесу економічних перетворень в Україні, названі вище криміногенні прояви у банківській сфері зумовили активне проведення правових досліджень, раніше невідомих процесів та явищ. Теоретичну базу для цього створили наукові праці криміналістів, які досліджували проблеми методики розслідування, зокрема корисливих злочинів проти власності та посадових розкрадань. Вагомий внесок у вивчення цієї проблеми зробили відомі криміналісти – Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, С.П. Голубятников, О.В. Горбачов, Г.А. Густов, Л.Я. Драпкін, М.К. Каминський, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.К. Лисиченко, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, І.В. Постіка, В.Г. Танасевич, М.С. Уткін, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інші.

Окремим проблемам злочинної діяльності у банківській сфері за умов колишнього СРСР приділяли увагу у своїх працях С.І. Анненков, Н.С. Євдокімова, С.С. Куклянскіс, В.Я. Осенін, О.Н. Поздняков, В.І. Теребілов, Ю.В. Цвєтков.

В окремих статтях, що з’явилися останнім часом, у ряді монографій та дисертацій (В.Ю. Абрамов, А.І. Долгова, Б.В. Волженкін, Л.Д. Гаухман, С.Е. Каіржанова, В.Д. Ларічев, О.М. Литвак, С.В. Максимова, А.І. Ольшаний, В.М. Попович, В.П. Ревін, Л.М. Стрельбицька, Г.А. Тосунян, П.С. Яні) аналізуються кримінально-правові, кримінологічні, процесуальні, оперативно-розшукові аспекти злочинності у банківській сфері.

Безсумнівно, названі автори внесли чимало нового в теорію і практику розкриття та розслідування злочинів у банківській сфері, створили значне наукове підґрунтя для подальших досліджень. Але варто звернути увагу, що цілий ряд важливих для теорії криміналістики та правоохоронної практики напрямів цієї проблеми продовжують залишатися недослідженими. Переважна більшість науковців розглядає криміналістичні проблеми злочинів у сфері банківського кредитування фраґментарно, у рамках загального класу економічних злочинів або широкої групи банківських злочинів (В.З. Багинський, В.Д. Ларічев, Г.А. Матусовський, Р.С. Сатуєв). Інші дослідники, звертаючись до окремих питань розслідування злочинів у сфері банківського кредитування (О.П. Бущан, О.Ф. Волобуєв, Л.М. Стрельбицька, М.П. Яблоков), того ж часу, не охоплюють усього спектру важливих проблем криміналістичної методики.

Таким чином, спеціальних наукових розробок, у яких би комплексно досліджувались проблеми криміналістичної методики розслідування злочинів у сфері банківського кредитування, дотепер немає. Важливість наукової розробки цієї теми викликана ще й тим, що комплексне її дослідження на підставі вивчення даних слідчо-судової практики у поєднанні із досягненнями вітчизняних та зарубіжних наук правового та економічного циклу, дозволить запропонувати практиці нові прийоми боротьби з цією групою злочинів економічного спрямування, що відповідатимуть сучасному рівню розвитку науки, і мають стати практичним інструментарієм для слідчих та оперативних працівників.

Саме ці обставини, на думку автора, свідчать про актуальність обраної ним теми дослідження, про її науково-теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження відповідає Державній програмі боротьби зі злочинністю, затвердженій Постановою Верховної Ради України від 25.06.1993 р., пов’язаний із Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженою Указом Президента України від 17.09.1996 р. за № 837/96 та Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затверд-женою Указом Президента України від 25.12.2000 р. за № 1376/2000. Ця тема зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України. Проведення даного дослідження включене до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.