ПРИВАТНЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯ, СТРУКТУРА Автореферат

Актуальність теми. Актуальність теоретичних досліджень приватного права зумовлюється тим, що у чинному законодавстві України закладено принципово новий для вітчизняної юриспруденції підхід до розуміння приватного права, чим зумовлена й потреба в його подальшому вивченні та виявленні критеріїв виокремлення в структурі системи права. Такі дослідження сприятимуть оптимізації чинного законодавства, більш ефективному застосуванню приватно-правових норм та дадуть змогу науково обґрунтувати практичні рекомендації щодо розмежування сфер регулятивної дії між основними кодифікованими актами у сфері приватного права України. Свідченням необхідності подальших розвідок саме у сфері методології приватного права є, зокрема, низка теоретико-методологічних конференцій та публікацій, які мали місце в Україні в останні роки.

Окремі методологічні проблеми приватного права (як-от поняття приватного права, його система, предмет і метод регулювання, закономірності взаємодії приватного й публічного інтересів у цій галузі, поняття та критерії виокремлення приватного права) привертали увагу як вітчизняних дослідників (наприклад, О.Банчука, О.Вінник, О.Гончарук, А.Довгерта, С.Дністрянського, Г.Знаменського, О.Крупчана, В.Мадіссона, О.Мережка, О.Огоновського, П.Рабіновича, В.Селіванова, М.Сібільова, Є.Харитонова, О.Харитонової та інш.), так і зарубіжних вчених (зокрема М.Агаркова, С.Алєксєєва, Н.Асланяна, М.Байтіна, С.Братуся, А.Вєнєдіктова, А.Вітченка, А.Галєсніка, Л.Гервагена, Д.Гєнкіна, А.Дарвіної, Л.Дюгі, А.Екімова, О.Йоффе, Р.Ієрінга, М.Карєвої, М.Коркунова, К.Маштакова, С.Муромцева, Є.Пашуканіса, Л.Петражицького, Й.Покровського, П.Стучки, Б.Черепахіна, М.Шаргородського, Г.Шершенєвіча та інш.). Тим не менше, у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві поки що не здійснено комплексного монографічного дослідження поняття, ознак, критеріїв виокремлення та структури приватного права України, яке б 1) грунтувалось на методології, позбавленій ідеологічних настанов радянської доби, та 2) враховувало нормативні положення нового законодавства України.

Тому тема пропонованого дослідження видається досить актуальною як для подальшого розвитку теорії та методології вітчизняного приватного права, так і для вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та його практичного застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина в сучасних правових системах» (номер державної реєстрації 0105U004915).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є загальна характеристика приватного права України як державно-юридичного явища, поглиблення знань про його сутнісні ознаки, структуру його системи, предмет та метод здійснюваного за його посередництвом регулювання суспільних відносин, а також формулювання теоретико-прикладних рекомендацій щодо ефективізації формулювання та застосування деяких приватно-правових норм.

Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати такі завдання: 1) дослідити еволюцію наукових підходів стосовно місця приватного права в структурі системи права та пояснити причини їхніх кардинальних змін на різних етапах розвитку вітчизняного правознавства; 2) уточнити вихідні методологічні засади системного дослідження приватного права як складової частини об’єктивного права, зокрема виявити його роль в структурі права України; 3) виявити критерії виокремлення в структурі останнього саме приватного права; 4) конкретизувати уявлення про формальну рівність суб’єктів правовідносин як визначальний показник приватно-правової природи останніх; 5) запропонувати оновлене визначення поняття приватного права України; 6) з’ясувати структурні закономірності системи приватного права України та, з огляду на них, обґрунтувати його структуру; 7) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення деяких засадничих норм у сфері приватного права.

Об’єктом дослідження є приватне право України як державно-юридичне явище.

Предметом дослідження є основні закономірності конституювання, виокремлення та структурування приватного права України.

Методологічну основу дослідження становить низка загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. З-поміж загальнонаукових методів використовувалися, зокрема, такі як історичний (для дослідження розвитку науково-доктринальних поглядів про приватне право як структурну складову системи права), системно-структурний (у зв’язку із дослідженням структури системи приватного права України), формально-логічний (при встановленні місця приватного права у структурі системи позитивного права), діалектико-логічний (для дослідження взаємодії приватного права та публічного права), аналізу і синтезу (зокрема, при формулюванні визначення поняття приватного права), а зі спеціально-юридичних методів – догматичний (задля виявлення критеріїв виокремлення приватного права в структурі системи об’єктивного юридичного права, а також у процесі встановлення критеріїв поділу приватного права на окремі структурні утворення) і порівняльно-юридичний (для додаткового обґрунтування положень про фундаментальність дихотомічного поділу права).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що дана дисертація є одним з перших у вітчизняній загальній теорії права дослідженням основних закономірностей конституювання, виокремлення та структурування приватного права України та особливостей його вираження у чинному вітчизняному законодавстві.

Наукова новизна вбачається, зокрема, у наступному:

- запропоновано оновлену дефініцію поняття приватного права України як системи юридичних норм, що врегульовують на засадах формальної рівності суспільні відносини між юридично правоздатними особами;

- вперше обґрунтовано доцільність розглядати приватне право як одну з двох галузей права України;

- конкретизовано низку закономірностей взаємодії приватного права та публічного права, зокрема таких, як діалектична єдність цих галузей права, мінливість межі між ними, первинність приватного права стосовно публічного права;

- дістало подальший розвиток положення про те, що підставою виокремлення приватного права має слугувати саме приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин;

- по-новому обґрунтовано, що саме завдяки формально-юридичній рівності учасників правовідносин (як ознаці приватно-правового методу регулювання суспільних відносин) можна виявити більш-менш чітку межу приватного права України;

- запропоновано оновлене визначення поняття формальної рівності суб’єктів, як їхньої здатності однаковою (рівною) мірою володіти певними правами й обов’язками у взаємних відносинах;

- оновлено низку методологічних засад системного дослідження структури приватного права, зокрема, запропоновано використовувати в якості критерію її поділу специфіку юридичного режиму кожної із підгалузей приватного права, встановлено можливість розширення її меж внаслідок появи нових приватно-правових утворень;

- запропоновано оновлену структуризацію системи приватного права України, відповідно до якої вона складається з шести приватно-правових підгалузей;

- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення викладу змісту тих норм, які містяться у ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що низка положень та висновків дисертаційного дослідження може бути використана у законотворчих (насамперед, кодифікаційних) процесах, дасть змогу більш чітко розмежовувати юрисдикційну компетенцію судових органів, слугуватиме удосконаленню практики застосування приватно-правових норм, стане у нагоді при подальших дослідженнях приватного права, а також може бути використана при викладанні у вищих юридичних навчальних закладах курсу «Загальна теорія держави і права» та при підготовці відповідних навчальних посібників і підручників.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення, висновки та рекомендації цього дослідження оприлюднено у доповідях на наукових конференціях, зокрема міжнародних: „Приватне і публічне право” (Санкт-Петербург, 28-29 березня 2002 р.), „Актуальні проблеми розвитку правової системи сучасного суспільства” (Мінськ, 29-30 жовтня 2002 р.), „Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (Львів, 7-8 травня 2003 р.), „Формування російської правової культури в період становлення ринкової економіки” (Москва, 2-3 квітня 2004 р.), „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 8-9 квітня 2004 р.), „Ломоносов-2004” (Москва, 12-15 квітня 2004 р.), „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (Харків, 29-30 квітня 2004 р.) (матеріали опубліковано), „Проблеми розвитку законодавства і правозастосовчої практики” (Мінськ, 29-30 жовтня 2004 р.), „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 3-4 грудня 2004 р.) та всеукраїнських: „Методологія приватного права” (Київ, 30 травня 2003 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (Львів, 11-12 грудня 2002 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Одеса, 5-6 грудня 2003 р.; Львів, 4-5 березня 2005 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки” (Київ, 10-11 грудня 2004 р.) (матеріали опубліковано).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 статтю у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.

Структура та обсяг роботи зумовлені завданнями та логікою здійсненого дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (розподілених на дев’ять підрозділів), загальних висновків та списку використаних джерел (588 найменувань). Обсяг дисертації (без списку використаних джерел) становить 179 сторінок.