| Короткий зміст: |
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки об’єктивно викликає появу нових видів суспільних відносин. Суспільні відносини, що складаються на ринку цінних паперів, являють собою різновид економічних відносин, які відіграють важливу роль у житті суспільства. У процесі випуску та обігу цінних паперів створюються й використовуються фонди, необхідні не тільки для функціонування суб’єктів господарської діяльності, але й суспільства та держави в цілому. Використання цінних паперів забезпечує нормальне функціонування фінансової, кредитної та інших суміжних систем економіки держави.
З огляду на важливість суспільних відносин, які складаються на ринку цінних паперів, їх поставлено під кримінально-правову охорону від злочинних посягань. Однак, ця охорона не є ефективною, про це свідчить значна кількість фізичних та юридичних осіб, які постраждали від незаконної діяльності «фінансових пірамід», котрі вразили наше суспільство в 90-х роках минулого століття. За статистичними даними МВС України за період з 2002 по 2005 рік за ст. 199 Кримінального кодексу України (далі – КК України) було порушено 5490 кримінальних справ, частина з яких – виготовлення та збут державних цінних паперів; за ст. 223 КК України – 21 кримінальна справа; та за ст. 224 КК України – 45. Та незважаючи на це законодавець не звертає достатньої уваги на те, що операції з цінними паперами є, власне кажучи, фінансовою основою здійснення сучасних структурних перетворень в економіці, і як наслідок – не спостерігається системного законодавчого підходу до законодавчого забезпечення протидії такого роду правопорушенням та злочинам в Україні. У КК України не спостерігається системності підходу до охорони суспільних відносин, які складаються на фондовому ринку держави, немає єдиної термінології, держава по-різному захищає власні інтереси та інтереси інших суб’єктів господарювання. Прогалини та суперечності, що мають місце у чинному законодавстві, яке регламентує випуск та обіг цінних паперів, сприяють зростанню економічної злочинності, поглибленню та поширенню сфер тіньової економіки у суспільстві, а це як відомо створює загрозу для економічної безпеки держави.
З метою узагальнення понятійного апарату стосовно посягань, що відбуваються на ринку цінних паперів, дисертант використовує термін «злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів», до яких відносить: виготовлення та збут державних цінних паперів (ст. 199 КК України), виготовлення та збут недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України), випуск цінних паперів без реєстрації емісії (ч.1 ст. 223 КК України), внесення у документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів (ч. 2 ст. 223 КК України) та розголошення або використання не оприлюдненої або не опублікованої інформації про емітента або його цінні папери (ст. 2321 КК України). Слід зазначити, що до предмету дослідження не включено незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК України) на тій підставі, що вони носять тимчасовий характер, на період приватизації державного майна з використанням приватизаційних паперів, який в Україні вже закінчився.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є роботи Александрова Ю.В., Багрій-Шахматова Л.В., Бажанова М.І., Бауліна Ю.В., Борисова В.І., Гавриша С.Б., Глушкова В.О., Ємельянова В.П., Закалюка А.П., Коржанського М.Й., Костенка О.М., Кудрявцева В.М., Михайленка П.П., Мельника М.І., Музики А.А., Орлова П.І., Панова М.І., Сташиса В.В., Стрельцова Є.Л., Таганцева М.С., Тація В.Я., Тулякова В.О., Шакуна В.І., Яценка С.С. та інших учених.
Злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів набули сьогодні значного поширення і створюють істотну небезпеку для суспільства та держави. Питання кримінально-правової характеристики злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів не залишаються поза увагою правників. Розробляються правила кримінально-правової кваліфікації окремих злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, вносяться пропозиції щодо вдосконалення деяких норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечних дій у сфері випуску та обігу цінних паперів, вчинюється кримінологічний аналіз цих суспільно небезпечних явищ. У різні часи цим і дотичним до них питанням були присвячені роботи Андрушка П.П., Байрактарь Д.В., Волженкіна Б.В., Гаухмана Л.Д., Гуторової Н.О., Дудорова О.О., Максимова С.В., Перепелиці О.І., Сахарової О.Б., Щавінського В.Р. та інших. Проте у роботах цих вчених аналізуються окремі злочини, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, комплексного ж кримінально–правового дослідження цієї проблеми в Україні немає. Слід зазначити, що потребує більш ретельного вивчення природа, характер та сутність суспільної небезпеки злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів; об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих злочинів; відповідність підставам та принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь у сфері випуску та обігу цінних паперів; іноземний досвід кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Нагальним є приведення у відповідність до Конституції України та законодавства України понятійного апарату, який використовується у диспозиціях аналізованих норм КК України.
Аналіз матеріалів судової практики переконує, що невеликий обсяг останньої не дає можливості виробити наукові рекомендації стосовно форм реалізації кримінальної відповідальності й, зокрема, покарання за вказані злочини. Тому основну увагу в дослідженні приділено кримінально-правовій характеристиці ознак злочинів, які передбачені ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України.
Враховуючи викладене, тема дисертаційного дослідження є актуальною і має теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр. (п. 1.4), п. 2.5 наказу МВС України від 05.07.2004 № 755 «Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.».
Робота ґрунтується на положеннях, викладених у пп. 13, 32, 41 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12. 2000 № 1376/2000.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально–правова характеристика злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321КК України. Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені наступні завдання:
1) проаналізувати суспільну небезпечність виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збуту державних цінних паперів; виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів;
2) здійснити історико-правовий аналіз проблеми кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів;
3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації діянь, які посягають на випуск та обіг цінних паперів;
4) провести порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів за кримінальними кодексами зарубіжних держав;
5) проаналізувати склади злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, виділивши систему ознак, що характеризують кожен з них;
6) виявити у цій частині недоліки чинного законодавства;
7) сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів.
є суспільно небезпечні посягання на суспільні відносини, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Предметом дослідження виступають норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за скоєння злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань роботи, її об'єкта та предмету. Зокрема, у ході дослідження були використані наступні наукові методи:
· діалектичний метод, відповідно до якого досліджувані явища вивчаються в єдності їх фактичної суті та юридичної форми, дозволив розглянути норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів, у їх постійному розвитку та виявити обумовленість такого розвитку;
· догматичний (юридичний) метод уможливив аналіз ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозицій і санкцій цих норм;
· метод системно-структурного аналізу застосовувався при виявленні місця досліджуваних норм у системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення їх з іншими кримінально-правовими нормами;
· порівняльно-правовий (компаративістський) – дозволив співставити та порівняти норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні діяння, що посягають на випуск та обіг цінних паперів, вітчизняного кримінального законодавства та кримінального законодавства інших країн;
· історико-правовий – застосовувався при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавства про кримінальну відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів;
· соціологічні методи використовувалися при вивченні практики застосування норм КК, які передбачають відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів.
Емпіричну базу дисертаційної роботи складають: матеріали 18 кримінальних справ, порушених за ст. 199 КК України; матеріали 7 кримінальних справ, порушених за ст. 224 КК України; матеріали 12 кримінальних справ, порушених за ст. 223 КК України; статистична інформація МВС України щодо незаконного випуску та обігу цінних паперів; матеріали 36 протоколів, складених територіальними управліннями ДКЦПФР на підставі ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше комплексному аналізу піддано проблеми кримінально–правової характеристики випуску та обігу цінних паперів, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення окремих норм КК України. Конкретним внеском дисертанта є те, що в роботі визначено низку нових положень та висновків, серед яких найбільш важливими є наступні:
1. Уперше досліджено питання відповідності ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України підставам та принципам криміналізації на підставі чого робиться висновок про часткову їх невідповідність принципам, закладеним у Конституції України, та принципам кримінального права. Обґрунтовується необхідність приведення диспозицій ч. 1 ст. 199 КК України та ч. 1 ст. 224 КК України у відповідність до принципів, закладених у Конституції України, Законі України «Про власність» та положеннях господарського законодавства.
2. Уперше на дисертаційному рівні подано кримінально-правову характеристику об’єктивних та суб’єктних ознак злочину, передбаченого ст. 2321 КК України.
3. Запропоновано новий підхід до визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 199 КК України: при визначенні безпосереднього об'єкта даного складу злочину пропонується звертати увагу на всі предмети злочину, що передбачені у ст. 199 КК України. Їх перелік зумовлює висновок про те, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, можна вважати конкретні суспільні відносини, що забезпечують монополію держави на:
1. Випуск та обіг національної валюти;
2. Випуск та обіг іноземної валюти (захист монополії іншої держави на підставі міжнародно-правових угод);
3. Випуск та обіг державних цінних паперів;
4. Випуск та обіг білетів державної лотереї.
На підставі вищевикладеного зроблено висновок, що ст. 199 КК України є поліобґєктним складом, оскільки винна особа, залежно від предмета злочину, передбаченого ст. 199 КК України, посягає на різні суспільні відносини.
4. На відміну від існуючих точок зору аргументовано, що предметом злочинів, передбачених:
а) ст.ст. 199 та 224 КК України, є тільки цінні папери, які визначені такими в законі, незалежно від того: в документарній чи бездокументарній формі вони випущені (видані);
б) ч. 1 ст. 223 КК України, є цінні папери, які випускаються у відкритій формі розміщення за умови обов'язкової державної реєстрації випуску, що передбачена законом, уповноваженими державними органами;
в) ч. 2 ст. 223 КК України, є документи, які подаються в Державну комісію цінних паперів і фондового ринку для реєстрації випуску цінних паперів господарюючих суб'єктів (незалежно від форми їх випуску).
5. Визначено форми суспільно небезпечного діяння як ознаки об’єктивної сторони злочинів, які посягають на випуск та обіг цінних паперів, зокрема: а) активні дії, якими безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; б) бездіяльність, якою безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; в) змішана бездіяльність, коли в одному складі злочину поєднані діяння як першої, так і другої форм.
6. На підставі аналізу об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України, доведено, що цей злочин може бути одночасно і триваючим, і продовжуваним злочином.
7. Обґрунтовано положення щодо доцільності виключення з ч. 2 ст. 223 КК України вказівки на суспільно небезпечні наслідки, як: «великої матеріальної шкоди, заподіяної інвесторові», оскільки встановити факт заподіяння шкоди і причинного зв'язку між діями і наслідками, що наступили, є практично неможливим: немає відповідної усталеної методики визначення заподіяної шкоди від внесення або затвердження завідомо недостовірної інформації, і створити таку методику неможливо, позаяк не можна врахувати безліч чинників, які впливають на ринок цінних паперів.
8. Поширено ідею, що вина при виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну та збуті державних цінних паперів, виготовленні, збуті та використанні підроблених недержавних цінних паперів характеризується тільки прямим умислом.
9. Знайдено додаткові аргументи на користь позиції, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює (інтелектуальний момент умислу), що вона порушує встановлений державою порядок емісії цінних паперів і бажає випустити (тобто воля винного направлена на діяння, вольовий момент переміщується з наслідків на діяння) в обіг цінні папери, які не пройшли обов'язкову державну реєстрацію. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, характеризується наявністю умисної форми вини. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, як прямим, так і непрямим умислом.
10. Дістала подальшого розвитку точка зору, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 223 КК України, повинна виступати тільки службова особа, тому що термін «громадянин», який використовується у зазначеній нормі КК України, суперечить нормам та принципам Конституції України та цивільного законодавства.
11. На підставі аналізу кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 199 та ст. 224 КК України, наведено додаткові аргументи на користь створення єдиної кримінально – правової норми, яка б охороняла суспільні відносини у сфері випуску та обігу цінних паперів, незалежно від емітуючого суб’єкту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Вирішено питання кримінально-правового аналізу злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, їх кваліфікації та відмежування від суміжних злочинів. Розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності застосування ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. Результати дослідження можуть бути використані:
· у законотворчій діяльності – для вдосконалення кримінального законодавства;
· у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації злочинів, які посягають на випуск та обіг цінних паперів;
· у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінально – правової охорони суспільних відносин, які складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів;
· у навчальному процесі – у ході підготовки навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочини у сфері господарської діяльності", у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація й впровадження результатів дослідження.
Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; оприлюднені у виступах на міжнародній науковій конференції «Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития» (Бєлгородський юридичний інститут МВС Росії, 2003 рік); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, Національний університет внутрішніх справ, квітень 2004 року); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, Національний університет внутрішніх справ, травень 2006 року). Окремі матеріали дисертаційного дослідження також використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ під час проведення семінарських і практичних занять із кримінального права.
Публікації. Основні положення й висновки, що сформульовані в дисертації, відображено автором у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також тезах доповідей.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження, робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, із них основного тексту – 198 сторінок. Кількість використаних джерел – 230 найменувань.
|
