РОБОТА З ПЕРСОНАЛОМ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ Автореферат

Актуальність теми. Здійснювані в Україні адміністративна та судово-правова реформи, метою яких є поетапне формування ефективної організації виконавчої та судової влади, орієнтація їх, передусім, на захист прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, не могли обійти правоохоронні органи, в тому числі й органи прокуратури. Реформування прокуратури підтверджується як необхідністю приведення її діяльності у відповідність до конституційної моделі, так і необхідністю вдосконалення її організаційної структури. Під час реформування органів прокуратури значно змінилася уява про їх місце в системі правоохоронних органів, удосконалено їх структуру, переглянуто систему професійного навчання персоналу цього правоохоронного відомства. Разом з тим, саме персонал органів прокуратури сьогодні піддається різкій критиці. Йому дорікають за відсутність професіоналізму і компетентності, ініціативності й рішучості, з одного боку, за прояви байдужості та корумпованості, політичність - з іншого. Все це є наслідком того, що в органах прокуратури ще не склалася цілісна система кадрового забезпечення. Причин такого стану чимало, одна з них - недостатня наукова розробленість проблеми роботи з персоналом.

Різні аспекти кадрового забезпечення органів прокуратури у свій час були висвітлені у працях В.С.Бабкової, В.І.Васильєва, Б.А.Гаєвського, В.Н.Гусарова, Л.М.Давиденка, П.М.Каркача, М.В.Косюти, В.І.Лугового, В.І.Малюги, М.І.Мичка, К.Ф.Скворцова, О.Ф.Смирнова, В.В.Сухоноса, П.В.Шумського, М.К.Якимчука та інших вчених. У наукових працях вищевказаних вчених досліджувались історико-теоретичні аспекти роботи з персоналом в органах прокуратури, наводилась диференціація науково-методологічних підходів, аргументувались положення, за якими кадрове забезпечення є проблемою комплексною, що вирішується на всіх рівнях управління. Однак необхідні для практики наукові дослідження організаційних та правових аспектів роботи з персоналом в органах прокуратури вивчені далеко не повністю.

Таким чином, комплексне реформування прокуратури та її становлення як незалежного державного правоохоронного органу потребують глибокого та всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими основами її кадрового забезпечення.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.1.2, 4.2, 5.1, 5.2 Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п.3 Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п.п.4, 5 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., п.п.1-10 наказу Генеральної прокуратури України від 20 січня 2006 р. № 2 ГН „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, п.п.1.2, 5.2, 5.3, 5.4 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., п. 3.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність організаційних та правових основ роботи з персоналом в органах прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- з’ясувати сутність та зміст роботи з персоналом в органах прокуратури;

- здійснити історико-правовий аналіз роботи з персоналом в органах прокуратури;

- дослідити особливості нормативно-правового регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури;

- охарактеризувати правовий статус кадрових підрозділів органів прокуратури України;

- проаналізувати порядок проведення профорієнтаційної роботи з добору та відбору персоналу для роботи в органах прокуратури;

- надати загальну характеристику системі професійного навчання персоналу органів прокуратури;

- дослідити існуючий стан соціально-правового забезпечення працівників органів прокуратури;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних та правових основ роботи з персоналом в органах прокуратури України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час роботи з персоналом в органах прокуратури України.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури України.

Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу роботи з персоналом в органах прокуратури (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження правового статусу кадрових підрозділів органів прокуратури України, аналізу особливостей нормативно-правового регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури (підрозділи 1.3, 2.1). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз профорієнтаційної роботи з добору та відбору персоналу для роботи в органах прокуратури, проаналізовано систему професійного навчання персоналу органів прокуратури (підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено особливість соціально-правового забезпечення працівників органів прокуратури (підрозділ 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань роботи з персоналом в органах прокуратури (розділи 1, 2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного та трудового права, теорії управління – В.Б.Авер’янова, О.О.Алєксєєва, В.С.Бабкової, О.М.Бандурки, В.С.Венедиктова, Б.А.Гаєвського, В.Н.Гусарова, Л.М.Давиденка, М.І.Іншина, Г.К.Кожевникова, П.М.Каркача, А.Т.Комзюка, М.В.Косюти, В.І.Лугового, В.І.Малюги, М.І.Мичка, В.М.Плішкіна, В.П.Пєткова, О.Ф.Скакун, К.Ф.Скворцова, О.Ф.Смирнова, В.В.Сухоноса, О.І.Остапенка, В.К.Шкарупи, П.В.Шумського, М.К.Якимчука та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють роботу з персоналом в органах прокуратури України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з питань роботи з персоналом в органах прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правових основ роботи з персоналом в органах прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- в новому аспекті розглянуто сутність роботи з персоналом в органах прокуратури України, яку визначено як нормативно закріплену діяльність спеціально уповноважених підрозділів (служб), їх працівників та керівників (начальників) усіх рівнів щодо процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, підготовки, розстановки, соціально-правового забезпечення працівників прокуратури, їх вивільнення та подальшого пенсійного забезпечення;

- вперше запропоновано класифікувати персонал органів прокуратури за такими критеріями: професійна приналежність; посадове становище; функціональне призначення;

- подальший розвиток одержав історико-правовий аналіз роботи з персоналом в органах прокуратури, який здійснено шляхом попереднього виділення семи етапів (періодів) розвитку органів прокуратури;

- в новому аспекті розглянуто особливість правового регулювання роботи з персоналом в органах прокуратури, яка полягає в тому, що воно здійснюється як відповідно до законодавства про державну службу та відповідних підзаконних актів, так і відповідно до законодавства та відповідних відомчих нормативних актів Генеральної прокуратури України (далі – ГПУ), які регулюють проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками;

- дістав подальшого розвитку аналіз правового статусу кадрових підрозділів органів прокуратури України, до елементів якого віднесено: мету, завдання, функції, структуру, обов’язки, права та їх відповідальність;

- вперше зроблено висновок, що ефективність виконання органами прокуратури завдань із забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб може бути досягнута лише за наявності висококваліфікованого персоналу, здатного працювати в умовах гуманізації та лібералізації контрольно-наглядового процесу, активізації участі у ньому громадських інституцій;

- обґрунтовано, що ефективність роботи з персоналом в органах прокуратури визначається не кількістю завдань, які вона декларує, а отриманням кінцевих результатів діяльності прокурорсько-слідчих працівників, що в кінцевому результаті позитивно відобразиться на іміджі працівників прокуратури, повазі до їх роботи з боку населення;

- подальший розвиток одержав аналіз профорієнтаційної роботи в органах прокуратури, яка включає такі елементи: професійну інформацію, професійну консультацію, професійний добір, професійний відбір та професійну адаптацію;

- вперше визначено мету, вимоги, завдання та перспективні форми професійного навчання персоналу органів прокуратури як цілісної системи підготовки персоналу;

- обґрунтовано запровадження конкурсного порядку добору та представлення кандидатів для призначення прокурором району, міста та області;

- дістав подальшого розвитку аналіз системи соціально-правового забезпечення працівників органів прокуратури, до елементів якої віднесено: матеріальне і соціальне забезпечення; державний захист працівників прокуратури; державне обов’язкове особисте страхування працівників прокуратури; медичне забезпечення; пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих;

- вперше запропоновано запровадження кваліфікаційного іспиту під час прийому кандидатів для роботи слідчим чи прокурором, який дав би змогу виявляти професійну придатність кандидата для роботи саме в органах прокуратури ще до початку проходження ним іспитового терміну;

- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень як до чинних нормативно-правових актів, які регулюють роботу з персоналом в органах прокуратури, зокрема до Закону України „Про прокуратуру”, Положення про класні чини працівників органів прокуратури, Положення про управління кадрів, Типового Положення про відділ роботи з кадрами прокуратури, так і запропоновано розробити та прийняти цілий ряд нових нормативних актів з питань роботи з персоналом в органах прокуратури, зокрема: Комплексну програму вдосконалення роботи з персоналом та підвищення авторитету працівників органів прокуратури, Інструкцію про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які приймаються на роботу до органів прокуратури, Правила відбору та прийняття до вищих навчальних закладів, які готують прокурорські кадри, Етичний кодекс працівника органів прокуратури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових питань роботи з персоналом органів прокуратури України;

– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють роботу з персоналом органів прокуратури України, зокрема до Закону України „Про прокуратуру”, Положення про класні чини працівників органів прокуратури, Положення про управління кадрів, Типового Положення про відділ роботи з кадрами прокуратури;

– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність у сфері роботи з персоналом органів прокуратури України;

– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Правоохоронні органи України”.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (Дніпропетровськ, 2004), „Права громадян та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2005), „Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (Чернігів, 2006), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінку. Список використаних джерел складається із 240 найменувань і займає 21 сторінку.